Кульмінацією багатьох заходів, які відбулися минулого тижня на Полтавщині з нагоди роковин Голодомору, стала суботня скорботна хода від будинку облдержадміністрації до Святоуспенського собору на Івановій горі. Сотні полтавців на площі перед «білим домом» вшанували пам’ять мільйонів полеглих у тій безкровній війні хвилиною мовчання й запаленими свічками виклали на майданній бруківці палаючий хрест, а потім з такими ж свічками вирушили до храму центральною вулицею міста, яка й досі називається Жовтнева. Причому останні кількасот метрів усі проходили крізь своєрідний «стрій» із запалених свічок, — здавалося, то душі померлих зустрічають живих... Скорботні урочистості завершилися панахидою на Соборному майдані.
Прикро, що до Всеукраїнської акції пам’яті «Запали свічку» приєдналося небагато мешканців краю. Причому найменше свічечок палахкотіло на підвіконнях тих ошатних багатоповерхівок у центрі міста, де живуть родини вчорашньої і сьогоднішньої номенклатури та найзаможніших «нових українців». Ще більше дисонували з загальним настроєм «жалобної» суботи... весільні кортежі. Учасникам скорботної ходи довелося обходити їх у самісінькій «пуповині» Полтави — Корпусному саду, де зазвичай фотографуються молодята. А заодно обминати й залишені «весільниками» пляшки зпід шампанського, пластиковий посуд та інше сміття, таке ж «доречне» у день національної скорботи, як частівки на похороні.
У ту ж таки суботу близько 19-ї години автор цих рядків буквально здригнувся від гучного сміху та вигуків нетверезої весільної компанії, яка вийшла «на перекур» з їдальні облдержадміністрації (розташована в тому ж таки «білому домі» колишня «обкомівська» їдальня віднедавна стала загальнодоступним закладом громадського харчування). Ще горів на площі перед ОДА той викладений свічками пам’ятний хрест, а весілля «гуло» буквально за якусь сотню кроків од нього... Наступного дня у полтавському корпункті «УМ» пролунало близько десятка дзвінків — читачі нашої газети повідомляли про подібні «гучні» родинні торжества у день скорботи. Особливо обурювали співрозмовників суботні феєрверки на честь молодят та іменинників... Хоча відкладення весільних процедур у тих же ЗАГСах бодай на день навряд чи особливо «дошкулило» б молодятам, їхнім родичам. Швидше навпаки — допомогло б сповна відчути себе громадянами цієї держави.
На Черкащині неподалік села Новоселиця Чигиринського району виявлено розритий скіфський курган «Устина могила». «Ми виявили це випадково, коли вибралися на тамтешню висоту, звідки як на долоні відкривається неймовірної краси місцина. >>
У найстарішому столичному кінотеатрі «Жовтень» днями презентували документально-ігровий фільм режисера Тараса Химича «Легіон. Хроніка Української галицької армії 1918-1919». Фільм створений командою львівської студії Invert pictures. >>
Вчора, 22 березня, було поховано тіло відомого українського журналіста, редактора iнтернет-видання «Українська правда» Георгія Гонгадзе. Зайве нагадувати, ким був Георгій і чим стала для України його смерть, а точніше, ті обставини, котрі супроводжували його викрадення та вбивство у 2000 році. >>
«...Ми, учасники бойових дій воїни-«афганці», підемо з Майдану, якщо побачимо, що нормально запрацює уряд, економіка держави оживе, політики почнуть виконувати свої обіцянки; побачимо, що люстрація посадовців проводиться, відбувається очищення від кримінальних елементів у владі, та й просто на вулицях», — говорив у інтерв’ю Олег Міхнюк 22 лютого 2014 року, яке згодом увійшло у книгу Валентини Розуменко «Майдан... >>
Два роки тому в Києві відбулися події, які увійшли в історію як «криваве Водохреще» або «Вогнехреще». Тоді на Народному вічі в центрі столиці зібралося кілька десятків тисяч мітингувальників, які висловили своє обурення ухваленими напередодні диктаторськими законами. >>
