Заступник глави Адміністрації Президента, керівник Головного аналітичного управління АП Василь Базів став жертвою дорожньо-транспортної пригоди.

«Україна не має потреби в тому, щоб її агітували за демократію. Тим більше що демократії в нашій країні сьогодні ніщо не загрожує», — це заявив Президент Леонід Кучма в інтерв'ю агентству «Інтерфакс-Україна», коментуючи візит до Києва доповідачів моніторингового комітету ПАРЄ Ханне Северінсен та Ренати Вольвенд — старих «друзів» правлячого в Україні режиму. «Демократія в Україні нам потрібна більше, ніж комусь у Західній Європі, де не всі ще знають, що у світі існує така країна.

Справа колишнього Прем'єр-міністра України псує репутацію нинішніх високопосадовців Росії. Як підтвердив позавчора в інтерв'ю російському телеканалу НТБ екс-заступник міністра фінансів РФ, а зараз — член Ради Федерації Андрій Вавилов, два тижні тому його затримали правоохоронні органи США для допиту в справі Павла Лазаренка.

Так склалося, що «звання» олігарха, яке народ сприймає як лайку, для багатіїв початку ХХІ століття стало такою собі перепусткою у «клуб найкрутіших». Для того, щоб іменуватися олігархом, недостатньо мати купу грошей і власний літак — без власних засобів масої інформації та політичної партії навіть мільйонер буде «просто мільйонером», і до «обраних» йому ще тягтися й тягтися. Але, за новою модою, крім власної політичної сили та бодай маленького телеканалу, нормальний олігарх пострадянського простору просто зобов'язаний мати якийсь спортивний клуб. Бажано, звісно, футбольний, адже, окрім того, що «футбол у нас популярний, він водночас останнім часом перетворився й на важливий бізнес». Так прокоментував у інтерв'ю Бі-Бі-Сі політолог Кость Бондаренко спортивно-політичну новину про те, що ще один український мільйонер придбав собі футбольну команду.

Так закінчився Рік Росії в Україні. Останній закордонний візит Володимира Путіна перед призначеними на 14 березня президентськими виборами (за тамтешнім законодавством, напередодні виборів президент не здійснює офіційних закордонних вояжів — аби, так би мовити, уникнути спокуси піарити себе) невипадково припав на нашу державу, братню і дойну. Путін і не потребує заходів для підняття рейтингу — він у нього й без того ого! — однак фінальний акорд, в якому вчувається потужна, як «Славься, Отечество, наше свободное», нота єднання братніх слов'янських народів, не став зайвим для його реноме «собіратєля російських земель». Стосовно України, Путін і справді приїхав «дособірать» те, що лежало у сфері українських національних інтересів і спокушало Росію впродовж кількох останніх років.