Знайдіть ліки для совісті

Захистити від рейдерів свого потужного національного виробника не може вже навіть держава. А прокуратура, як завжди, мовчить до останнього, а якщо і карає, — то «стрілочників». Обурливий приклад — ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» — виробник 50% українських ліків.

Для відмітки пишемо листи

Спершу з рейдерством довелося мати справу ЗАТ «Борщагівський хімікофармацевтичний завод». Атаки починалися у 2000 році, коли мало хто розумів, як можна заволодіти підприємством, ще й заручившись підтримкою закону. «Тоді проти нас був задіяний весь рейдерський арсенал — від порушення кримінальних справ до залякування фізичною розправою. І лише завдяки втручанню тодішнього Президента Кучми цей процес було зупинено», — згадує ті події генеральний директор Людмила Безпалько.

Осінь 2007 року не залишила сумнівів — лише спільно злагоджені дії можуть стримати тих, у кого мільйони в кишенях аргументують апетити і кому нескладно залучити на свій бік суди. «Впродовж кількох останніх тижнів у рейдерській облозі опинився найбільший виробник лікарських засобів України — ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця». Відомо, що наступними в списку — ЗАТ «НПЦ «Борщагівський хімікофармацевтичний завод», ВАТ «Фармак» і корпорація «Артеріум», — ідеться в листі Асоціації фармацевтичних виробників від 7 вересня до найвищих посадових осіб дер­жави. Саме ці фармацевтичні гіганти українського ринку включно з ТОВ «Фарма Старт» і ВАТ «ІнтерХім», є тими, хто забезпечує потреби вітчизняного ринку ліків на 80%.

«Те, що Україна, на відміну від інших держав, має фармацевтичну промисловість, якій не дали зникнути, надзвичайно важливо. Підняти ж галузь заважають деякі міфи, які побутують, не виключено, з подачі зацікавлених у цьому осіб. Статистика показує, що лише ЗАТ «Дарниця», ВАТ «Фармак» і ЗАТ «БХФЗ» разом взяті виробляють 50% ліків. І середня ціна упаковки не перевищує три гривні, бо розуміємо, що дохід громадян — далекий від європейського. А оскільки ми — національний виробник, вважаємо за неможливе, навіть у збиток собі, брати з наших співвітчизників більше, ніж вони можуть заплатити за ліки», — каже Людмила Безпалько.

Експерти переконані: зацікавленість рейдерів часто­густо полягає не в контролі за виготовленням ліків, а в можливості перепродати акції іноземним компаніям.

Держава зобов’язана! Держслужбовці — ні?

«Дарниця» завдяки іноземним інвестиціям зуміла не лише розширити асортимент продукції, значно додавши у потенціалі, а й досить успішно вийшла на міжнародний ринок. Однак майже одразу по цьому в товариства і виникли проблеми. «Як тільки почалося вливання інвестицій з­за кордону, дехто одразу зметикував, якими грошима пахне. А прецедент створили за сприяння саме державних чиновників», — розповідає адвокат — представник ЗАТ Фармацевтична фірма «Дарниця» Микола Єркін.

За словами Миколи Івановича, численні перевірки так і не знайшли серйозних порушень. Однак активність однієї з них дивує. Йдеться про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, яка з небаченою заповзятістю взялася ... ні, навіть не перевіряти, згідно з чинним законодавством, а вимагати надати список реєстру акціонерів нібито в рамках перевірки. «Але ці дані, за законом, є конфіденційними, — обурюється адвокат. — Це комерційна таємниця не лише фармацевтичного виробника, а і взагалі будьякої комерційної структури, яка дбає про збереження свого підприємства». Справді, ця інформація містить не лише відомості про кількість вкладників та їхні частки, а й особисті дані про кожного з них, у тому числі домашню адресу. До речі, за її розголошення без згоди акціонера передбачена кримінальна відповідальність.

Згодом візити зі спробами заволодіти конфіденційною інформацією перейшли у досить брутальну площину: начальник департаменту з контрольноревізійної роботи Держкомісії Віктор Рябокляч, навідавшись одного дня до реєстратора ЗАТ «Дарниця» — ЗАТ «Фармреєстр», — почав вимагати надати йому повний список акціонерів. Очевидці стверджують, що після запеклої дискусії, яка з боку Рябокляча супроводжувалася погрозами, перелік акціонерів він таки забрав. Проте на прохання поставити свій підпис як підтвердження, що документи отримав, представник Держкомісії відмовився це зробити. А коли юристи ЗАТ «Дарниця» особисто приїхали до Рябокляча і вкотре попросили його підтвердити факт отримання журналу реєстрів або заперечити це, розписавшись у спеціально складеному акті, той знову не захотів робити ані перше, ані друге, хоча на словах і визнав, що документи у нього.

Через деякий час відбулося засідання Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку, на якому пана Рябокляча зобов’язали негайно повернути сумнівно отримані документи. Проте на держслужбовця і примус не справив враження. Натомість документи незрозумілим чином перекочували до міста Дніпропетровськ і були передані іншому реєстратору — тамтешній фірмі «Депозит». А оскільки чинним законодавством така зміна реєстратора не передбачена, як мотивація цього кроку на світ з’явилося рішення Соснівського суду міста Черкас, яким той нібито зобов’язував ЗАТ «Фармреєстр» передати всі оригінали документів про акціонерів саме «Депозиту».

Без позивача, судді, зате з рішенням

Як зазначається нібито у копії рішення суду, позов подавав один з акціонерів «Дарниці» — Надія Трубочкіна. А суд, розглянувши її аргументи, знайшов у діяльності «Фармреєстру» порушення. Коли юристи фармацевтичної фабрики звернулися в Черкаси, попросивши підтвердити копію рішення суду оригіналом, з’ясувалося, що оригіналу не існує, а вихідний номер, який стояв на копіях, немає нічого спільного з цією справою — насправді в оригіналі документа № 2605305 йдеться про... аліменти.

ЗАТ «Дарниця», поінформувавши Міністерство юстиції про підробку документа, звернулося до правоохоронних органів, а також Генеральної прокуратури з проханням притягти фальсифікаторів до відповідальності. Генпрокуратура таки порушила кримінальну справу, однак проти... ЗАТ «Фармреєстр». За невиконання рішення Соснівського райсуду. Парадокс ситуації в тому, що кримінальна справа була порушена вже навіть після того, як юристи «Дарниці» отримали в Черкасах офіційний документ за підписом голови Соснівського суду пана Кузьменка: «Згідно з записами в журналі видачі виконавчих листів за 2005 рік, у справі за позовом Трубочкіної Надії Миколаївни до ЗАТ «Фармреєстр» за № 2605305 виконавчі листи...не видавалися», — йдеться в листі. Більше того, «видати справу неможливо у зв’язку з її відсутністю в архіві». Іншими словами, Генпрокуратура порушила кримінальну справу проти «Фармреєстру» за невиконання рішення, якого не існувало взагалі або яке, принаймні, було сфальсифіковане!

При очевидності вказаного факту за скаргою Генпрокуратура скасувала його та порушила кримінальну справу за фактом підробки, яка розслідується вже понад три місяці, але заходи до осіб, які пред’являли згадане рішення Соснівського суду в суди, досі не вжиті.

Гори судів, або Горе судів

А далі ця історія взагалі переростає у незаперечний доказ прогнилості судової системи України, яка котрий рік так і не дочекалася реформування. Юристи ЗАТ «Дарниця» і ЗАТ «Фармреєстр» заледве встигають їздити по Україні й подавати апеляції на рішення судів, які з небаченою оперативністю задовільняють позови осіб, котрі, не маючи жодного стосунку до фармацевтичної фірми, вимагають передати реєстр «Депозиту», проте кількість яких на підтримку рішення Соснівського райсуду невпинно зростає.

Приміром, Згурівський районний суд Київської області задовільнив позов такого собі Костянтина Приступи, який навіть не є акціонером «Дарниці», проте вимагав «розірвати договір на ведення реєстру між ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» та ЗАТ «Фармреєстр» і зобов’язати «Дарницю» укласти договір на ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів із ...ТОВ «Депозит». Підставою звернення до суду стали нібито даровані Приступі дві акції від К. А. Кашенкової. Винним у всьому позивач не забув зробити ЗАТ «Фармреєстр», через недобросовісну роботу якого йому досі нібито не вдалося оформити ще 322 акції. Однак позов Згурівський райсуд таки задовольнив, хоча пізніше ухвалою Апеляційного суду Київської області було скасовано, а проти судді порушено кримінальну справу.

Інші дива, які можна провертати за сприяння судової системи, продемонстрував ще один нібито акціонер ЗАТ «Дарниця» такий собі Олег Галагін. Він звернувся із позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогою зобов’язати Державну комісію з цінних паперів анулювати ліцензію на право ведення діяльності ЗАТ «Фармреєстр»: у зв’язку з тим, що воно розташоване в одному приміщені з аналогічною за діяльністю фірмою ТОВ «АЛреєстратор». Смішно? Якби не було так сумно...

Без сумніву, навіть така формальна зачіпка має право на розгляд. Промовчимо і про те, чому Феміда, яка таки зобов’язала Державну комісію з цінних паперів анулювати ліцензію, видану «Фармреєстру», не звернулася до компетентних органів і не потрудилася хоча би отримати підтвердження того, що довідка не підроблена. Звернемо увагу на інший, проте не менш цікавий факт. Олег Галагін звернувся до суду як акціонер, який отримав перші дві акції внаслідок дарування їх йому... Кашенковим В. М.! Знайоме вже прізвище?

Нагадаємо: Згурівський райсуд Київщини розглядав позов, де власник акцій отримав теж 2 штуки після дарування Кашенковою К. А. Такий нібито збіг обставин навряд чи випадковий. Додамо і те, що справи про право власності, згідно з указом Президента, мають розглядатися винятково господарськими судами за місцем розташування суб’єкта, в даному випадку підприємство розташоване в Києві, а не Донецьку.

Лише 19 листопада з’явилося повідомлення Генпрокуратури, в якому йдеться про порушення кримінальних справ за фактом підробки рішення Соснівського райсуду Черкас, а також прийнято рішення внести пропозиції до Вищої ради юстиції про звільнення суддів, які виносили ті незаконні ухвали. Також буде застосоване дисциплінарне покарання до керівника Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Проте справжні замовники, схоже, так і залишаться непокараними...