Урок про Голод

Учора Президент Віктор Ющенко побував у ролі вчителя. Його відкритий урок пам’яті на тему «Голодомор 1932—33 років — геноцид українського народу» в середній школі селища Попільня, що на Житомирщині, транслював наживо «5–й канал». Президент вільно почувався за вчительським столом, можливо, тому, що діти слухали його уважно, навіть не перешіптувалися. Розповідь, напевно, була дещо складною для школярів. Утім подія справді знакова — Віктор Ющенко захопив учнів своєю харизмою, і родова пам’ять попільнянців поєдналася з національною пам’яттю всього народу. Зокрема, Президент пояснив дітям, навіщо потрібне визнання українського геноциду у світі: український народ є частиною людства, і біль цієї частини є раною планетарного масштабу.

Президент розпочав свій 45–хвилинний урок із видатної пам’ятки Київської Русі — «Повчання Володимира Моно­маха своїм дітям», де київський князь закликав нащадків «не забувати убогих і подавати сиротам». Глава дер­жави розповів учням, що крило смерті в час Великого голоду найбільше торкнулося дітей. Скажімо, статистика зафіксувала, що в Березані на Київщині у вересні 1933 року до шкіл не прийшло понад 70 відсотків учнів — їх уже не було на світі. Президент прочитав дітям спогади двох мешканців Попільні — Олексія Пашка, 1923 року народження, і Зої Коляди, 1926 року народження, у якої за два тижні навесні 1933 року померли троє братів і сестер і бабуся. Навесні—влітку того року в Попільні вимерло понад 500 людей.

«Варто поставити запитання, чому нам сьогодні потрібно згадувати про це. Адже світить сонечко, є що їсти, у класі тепло. Проблеми 1930 років для нас уже не характерні, — сказав Президент. — Але ми люди, у нас є мораль, наша православна віра. Це відрізняє нас від людей аморальних. Наш обов’язок — вшанувати кожну невинно убієнну жертву». Президент наголосив, що перед нацією стоїть завдання: досконало вивчити період Великого голоду.

Президент нагадав дітям, що цього ж дня, перед відкритим уроком, у їхньому містечку встановлено перший пам’ятник Голодомору, аби передати майбутнім поколінням пам’ять про трагедію, правда про яку замовчувалася понад 70 років. «Подивіться на села Попільнянського району — скільки там курганчиків, скільки пам’ятних дощок, скільки взагалі загинуло людей у 1932—33 роках на Попільнянщині?» — звернувся Віктор Ющенко до дітей. Відповідь на ці запитання дати складно, адже пам’ятні місця досі не впорядковані, а імена загиблих не зафіксовані. Президент нагадав, що формується загальнонаціональний реєстр пам’яті, і закликав учнів створити в школі ініціативну групу для збирання свідчень очевидців із Житомирщини: «Ідіть по хатах, ідіть до старших людей, фіксуйте, рукою своєю записуйте». Нині по всій Україні створено 1800 груп реєстрації, і за останній рік силами студентів, школярів і краєзнавців зібрано півтора мільйона свідчень.

ГЛАС НАРОДУ

Двоє з трьох українців переконані, що це був геноцид

Переважна більшість українців у всіх регіонах переконані, що Голодомор 1932—1933 років був викликаний діями радянської влади. Таку позицію підтримали 72,4% громадян, опитаних Київським міжнародним інститутом соціології.

За останній рік кількість опитаних, які вважають, що Голодомор 1930–х років спричинила тодішня влада, збільшилась у цілому по Україні з 65% до 72%. Лише 12% вважають, що Голодомор 1932—33 років був викликаний головним чином природними обставинами.

Визнання Голодомору геноцидом підтримує відносна більшість прихильників таких політичних сил: 93% — симпатиків «НУНС», 84% — БЮТ, 75% — Блоку Литвина, 43% — Партії регіонів. Серед прихильників КПУ 50% не підтримують визнання Голодомору геноцидом і 41% — підтримують.

85% мешканців Заходу, 76% — Центру і 55% — Півдня підтримують визнання Голодомору геноцидом. Лише на Сході досі переважає негативне ставлення (35% — підтримують його, 44% — ні).

Опитування КМІС проводилося 2—7 листопада 2007 року методом інтерв’ю. Було опитано 2041 респондента по всій території України віком від 18 років. Статистична похибка вибірки не перевищує 3,5%.