Проблем в українському футболі вистачає — незадоволення час від часу виказують чи не всі задіяні в процесі учасники. До протистояння «донецького» керівництва ПФЛ і «київських» босів ФФУ ми вже звикли. Але останнім часом усе частіше почали подавати голоси й представники інших регіонів із «менших» клубів. Власники команд вищої ліги в цьому році вже неодноразово зустрічалися, намагаючись знайти шляхи вирішення навколофутбольних проблем, але до по–справжньому революційного рішення дійшли лише позавчора.
У середу по обіді вони зібралися на чергове закрите засідання і після двох з половиною годин зборів народили рішення — створити прем’єр–лігу (ПЛ). За цей крок боси клубів еліти проголосували одностайно. Опікун «Закарпаття», міністр із надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич свою згоду дав по телефону, а севастопольський «губернатор» Сергій Куніцин із «Таврії» — письмово. Тож під егідою нової організації може стартувати вже чемпіонат України сезону 2008/09.

Поєдинки з командами Литви й Франції турнірного значення для українців уже не мають. Але голов­ний тренер «синьо–жовтих» Олег Блохін постарався зібрати на базі у Кончі–Заспі всіх найсильніших. Щоправда, наставника пригнічує серія травм, які не дозволяють розраховувати на Кучера, Русола, Несмачного, Калиниченка, Ми­халика. Під питанням участь у найближчих матчах Федорова, Єзерського й Воробея. Трохи застудився Шовковський. Через це керманич навіть повернув до головної команди Чигринського, який уже тренувався з «молодіжкою», а також викликав додатково Ващука й Романчука. На зустрічі з журналістами Блохін навіть пожартував: «Хоч сам виходь на поле. А в захисті можуть зіграти Баль і Кузнєцов».

Визначаючи перед від’їздом «аматорської» збірної України на світовий форум у Чикаго претендентів на медалі, навряд чи хтось із прихильників боксу називав серед фаворитів представника надважкої категорії — В’ячеслава Глазкова. І не тому, що не вірили в нього — просто не знали, чого чекати. Адже великих успіхів у луганчанина донедавна не було. Та й не привчили його обіцяти щось надзвичайне. Але Слава впевнений: якщо не націлюватися на перемогу, немає сенсу виступати на міжнародних змаганнях.
Ті, хто бачив півфінальний поєдинок Глазкова з китайським велетнем, однозначної думки: це був супербій. Гіганта з Азії лякалися всі. Крім 23–річного українця, який просто вийшов на ринг і зробив свою справу «на відмінно». Не підстрибував у надії влучити в підборіддя опонентові, а методично «обстрілював», чим і дезорієнтував.
Суперник українця у вирішальній зустрічі бачив багато чого на своєму довгому спортивному шляху. Роберто Камарелле з Італії значно старший і, звісно, досвідченіший. Вигравав у наших надважковаговиків ще на початку десятиліття. Але, думається, італійцеві допоміг зайвий день відпочинку. Посприяв цьому... росіянин Іслам Тімурзієв, якого «прихопив» апендицит, через що він не вийшов на півфінальний бій. До речі, уже в Києві Глазков сказав, що дуже хоче позмагатися з чемпіоном Росії, із яким раніше жереб його не зводив. Можливо, це станеться вже в олімпійському Пекіні, де наш боксер ставить для себе нову ціль — не друге, а перше місце.