Модельна Феміда

Звичайно, зміна форми організації місцевих судів зачепить не лише один регіон — у недалекому майбутньому всю систему українського судочинства планують перевести на «нові рейки». Після вивчення закордонного досвіду спершу профільний департамент Мін’юсту, а відтак Державна судова адміністрація зупинились на тому, щоб поширити в Україні канадську модель органів правосуддя як найефективнішу, а створені за її взірцем суди отримали назву «модельні».

Щоправда, якщо темпи її впровадження й надалі будуть повільними, то процес затягнеться на десятки років: перші місцеві суди спробували перейти на модельну форму роботи п’ять років тому, а наразі в країні діє всього лиш 31 модельний суд. Ще кілька задекларували перехід на нову форму роботи, але декларація так і залишається не більше, ніж протоколом намірів.

Пояснюється така ситуація не лише консервативністю, притаманною людській натурі (адже легше працювати за узвичаєними схемами, ніж пробувати щось незвідане). В самій судовій системі в її нинішньому вигляді є люди, не зацікавлені в змінах, бо ті можуть поламати певні корисливі механізми.

Скажімо, однією з важливих ланок реорганізації є усунення вершителів правосуддя від непроцесуальних контактів зі сторонами та їхніми представниками. У приміщеннях судів виділяються закриті блоки з кабінетами для суддів, їхніх секретарів та помічників, куди сторонні не мають доступу. Судді не ведуть прийому — для цього створюються спеціальні відділи, які приймають заяви та звернення громадян. Відтак учасники процесу вперше бачать суддю лише в залі судових засідань, де він вислуховує сторони й оголошує вердикт. Планується навіть виведення з–під підпорядкування голові суду судового апарату, який призначатиметься судовою адміністрацією.

Істотні зміни торкаються і спеціалізації суддів за тією чи іншою категорією справ, що дозволить їм глибше вивчити певні розділи законодавства, а не бути «майстром на всі руки», і запровадження електронного діловодства, яке значно спрощує пошук будь–якого рішення, видачу його копії та складання звітів за будь–який період. Та й технічна фіксація всіх без винятку судових засідань (а не тільки за клопотанням сторін, як було досі) дозволить набагато суворіше контролювати суддів.

Така схема у повному обсязі функціонує у Староміському райсуді Вінниці, який, на думку керівника територіального управління Державної судової адміністрації Василя Білика, може служити еталоном модельного суду — сюди можна приїжджати вчитися. Загалом же на Вінниччині діє п’ять модельних судів — шоста частина від усіх наявних в Україні. Колегія Державної судової адміністрації вже схвалила пілотний проект переходу в одній області всіх місцевих судів загальної юрисдикції на модельну форму роботи. Звичайно, багато залежить від фінансування, яке досі повністю лягало на держбюджет. Тому зараз на Вінниччині підготовлено регіональну програму з розвитку судової системи, яку прийматимуть на найближчій сесії облради. В обласному бюджеті мають передбачити для її втілення півмільйона гривень, а повністю закінчити реформування третьої влади — в 2010 році.

Інші гілки судової системи регіону теж зазнають змін: незабаром закінчить великий ремонт Адміністративний суд, перебереться в колишнє приміщення банку «Україна» Господарський суд. Але найістотнішого виграшу очікує Апеляційний суд області. Для нього придбано недобудований корпус науково–дослідного інституту, дев’ятиповерхова бетонна коробка якого чекала своєї долі з кінця 80–х, виготовлено проект. Будівельні роботи, які нині оцінюються приблизно в 40 мільйонів гривень, розпочнуться наступного року.