«Клясовий» інтернаціоналізм

Прозовий дебют поета Павла Вольвача здобувся на широкий розголос ще до видання окремою книгою — у журнальному варіанті, коли побачив світ у «Кур’єрі Кривбасу». А після виходу в 2004–му окремою книгою став, як модно говорити, культовим.

У липні цього року «Кляса» вийшла азербайджанською мовою. В перекладі відомого письменника та видавця Ельчина Іскендерзаде роман вийшов у видавництві «Вектор». Рауф Гасанзаде, професор Бакинського університету, написав передмову до видання, в оформленні якого використано роботу Зейнала Бексача, відомого маляра з Косово.

— З книгою Вольвача я познайомився в Києві, на Х Міжнародному симпозіумі турецької літератури, який проводив КІБАТЕК, — Міжнародний фонд тюркологів світу, — каже пан Ельчин. — Уривки з неї вже друкував журнал «Турналар», часопис турецьких письменників Кіпру. «Кляса» мене захопила, і я вирішив познайомити з нею азербайджанського читача. Тим більше що реалії, описані в романі, в деякій мірі близькі всім, хто жив у колишній «Країні Рад»...

Перший наклад роману українського письменника, 1000 примірників, за три місяці майже повністю розійшовся.

— Роман досить успішно продається й, гадаю, наступного року має вийти в Туреччині. Тим більше що турецький читач про сучасну українську прозу знає небагато. Приблизно, як і український про турецьку, — каже видавець.