Молодим усюди в нас дорога?

Сьогодні святкувати річницю Жовтневої революції вийдуть не лише дідусі й бабусі у червоних беретах, а й молоді люди, які перейнялися «великим радянським минулим». Лівий рух в Україні поступово європеїзується, і зараз уже не можна сказати, що комуністи — це лише КПУ, а соціалісти — лише соратники Олександра Мороза. Втім і серед «червоної» молоді можна вирізнити дві течії — прорадянську і європейську. До спадщини «Великого жовтня» вони ставляться по–різному, а одне до одного — вельми скептично.

Молодих комуністів завтра на демонстрацію поведе комсомол — молодіжна організація КПУ. За оголошеннями на «червоних» інтернет–форумах, Марш лівих сил під назвою «День революції. Наш план — новий Жовтень!» опівдні стартує з традиційної для комсомольців і «вітренківців» Арсенальної площі. Комсомольцям складуть компанію активісти українського філіалу російської організації АКМ — «актив комуністичної молоді». Те, що аналогічна акція з такою самою назвою проходитиме сьогодні у Москві, яскраво вказує, звідки в українських «активістів» ростуть ноги. У Києві до Маршу лівих сил приєднаються, можливо, послідовники ідей Едуарда Лимонова з Націонал–більшовистської партії.

Не всі, однак, хто зараховує себе до прихильників лівої ідеї, є українофобами та п’ятою колоною Москви. Об’єднання «Нові ліві», наприклад, включає в себе і соціалістичні організації на кшталт «Лівої ініціативи», й ліво–анархістські молодіжні організації, й профспілкові рухи, аж до мистецько–епатажного «Українського авангарду». І спільного погляду на «Жовтень» тут немає. «Всередині нашого руху це питання спірне, — розповів «УМ» Олег Верник, член оргкомітету «Нових лівих» та координатор «Лівої ініціативи». — «Для «Лівої ініціативи» це, безперечно, свято. Ми вважаємо «Жовтень» найбільшою кавалерійською атакою на капіталізм. І хоча в другій половині 20–х років досягнення революції були переможені сталінською контрреволюцією, все одно це була відчайдушна спроба, яка заслуговує на повагу. Це нагадування для українських лівих про те, що не можна повторювати помилки своїх попередників. Натомість для лівих анархістів ця дата дуже спірна. Вони негативно ставляться до Жовтневої революції, тож у рамках усього об’єднання «Нові ліві» вирішили не робити в цей день якихось акцій, аби не вносити розбрат в організацію. Ми обмежимося святковими зборами».

«До Компартії нові ліві ставляться скептично, проте двері для співпраці не зачиняють. КПУ має сталінську природу, нас дратує їхня радянофілія й постійні апеляції до радянського минулого, — каже Олег Верник. — Проте, якщо з часом КПУ трансформується, позбудеться великодержавного шовінізму й перестане бути п’ятою колоною й прислужником московського капіталу, ми не відкидаємо можливості співпраці з ними. Однак я особисто не бачу зараз такої тенденції в КПУ».

Чим менше українські ліві оперують штампами і чим більше вони запозичують ідей у новітніх мислителів сучасності, тим більше їх тягне, за висловом класика революційних часів, «геть від Москви». Якщо КПУ складається в основному зі старих функціонерів, то більшість «Нових лівих» — молоді інтелектуали. Поки в Україні відчуватиметься російський вплив, будуть перші, а поки працюватимуть бібліотеки — не бракуватиме й других. Для більшості з них події 1917 року в столиці сусідньої країни залишаються «Великим жовтнем», а не «більшовицьким переворотом».