Виявилось, що Леонід Черновецький дуже навіть не проти позбутися крісла київського міського голови. Але як? Через референдум про недовіру йому киян — не хоче. Добровільно подати у відставку — не бажає. Вирішив він позмагатися з іншими претендентами у стилі «хто вище конем до терему дострибне — той царівну й поцілує». Тобто мерську булаву «медовими вустами» чи зубами й ухопить. Викликав Черновецький на герць Юрія Луценка і сказав йому, мовляв, так і так, Юро, якщо у бігу на 5 кілометрів мене переможеш, стольний град Київ — твій. Амінь.
«Я говорю серйозно, серйозні речі, — розводився Черновецький перед свитою та журналістами. — Я дав йому шанс, якщо він не алкоголік, не наркоман, то яка проблема?». Ой ти, гой єси, добрий молодець, Льоня–Космос! Та проблема, власне, у тому, що так справи не роблять. Так тільки казки розповідають. А кому мером бути — не ногами вирішують. А скликають усіх посполитих на вибори, дають кожному по берестяній грамоті, що бюлетенем зветься, й вкидають ті грамоти у чарівну скриньку, з якою потім — методом підрахунку голосів — нового київського «царя–батюшку» й видобувають.
Отакі–то справи. Та Леонід Черновецький — молодець упертий. Тож у суботу ранком попоїв він вівсяної кашки, підтягнувся 15 разів на турніку і вийшов у чисте поле стадіону «Олімпійський». Глянув орлиним оком праворуч, глянув ліворуч — нема Луценка. А той, між іншим, ще напередодні попередив, що бігати не збирається, й порадив супротивнику здати аналізи на допінг–контроль. Але що робити Черновецькому? Вже охоронці й соратники по мерії копитом землю риють — давай, кажуть...
Довелося таки меру нашому бігти. Але не п’ять кілометрів, а 400 метрів. Навіщо, мовляв, більше, як нема з ким змагатися? Тут, правда, хтось із журналістів рипнувся вперед: «А можна, ваша МЕРзость, я Києвом рулити буду? Якщо вас на кривій обійду і першим на фініш прийду?» Не можна, — відрубав Черновецький. Тільки того й кинув із панського плеча, що пляшку шампанського «Кристал» одному отроку. Отрок цей більше за самого Черновецького на турніку підтягнувся — так літопис каже, й про одне тільки мовчить: навіщо меру шампанське за собою тягати? Може, правий був Луценко щодо допінгу і вин заморських?