До ЗМІ потрапив досить цікавий лист на ім’я Президента від працівників лісової галузі, в якому вони напряму звинувачують найвище керівництво уряду та Держкомлісгоспу в нахабній корупції. Як виявилося, це вже другий лист главі держави, перший було надіслано на Банкову ще наприкінці квітня. Втім чи то через парламентську кризу, чи внаслідок інших причин до Віктора Ющенка звернення так і не надійшло. Тому новий лист до Президента став відкритим. Люди, які пропрацювали у лісовій галузі не один десяток років, закликають Віктора Ющенка розібратися з діяльністю голови Держкомлісгоспу Віктора Сівця.
«Уся деревина нині реалізується через фірми цього «бізнесмена». Як на зовнішній ринок, так і на внутрішній, — зазначається у листі. — Якщо раніше рішення про експорт деревини приймали колегіально, а пропозиції з областей аналізувала спеціальна комісія, що вибирала найвигіднішу з усіх, то тепер керівник галузі приймає рішення одноосібно». Щось довести пану Сівцю в цей період або навіть потрапити до нього на прийом не можуть ні співробітники апарату, ні начальники обласних управлінь.
«Він змушує працювати лише з його фірмами, створеними в Чехії, встановлює рекомендовані ціни, значно нижчі від ринкових. Фірми ж продають вітчизняну деревину німецькій компанії «Алексіс». Різниця в ціні між чеськими фірмами та німецькою становить 20—25 відсотків. У минулому році було продано продукції на суму 180 мільйонів гривень, і ці гроші «осідають» у чеських фірмах», — обурюються автори листа. Вони зазначають, що така вседозволеність голові Держкомлісгоспу сходить з рук завдяки високій протекції з боку віцепрем’єра Андрія Клюєва та міністра Кабінету Міністрів Анатолія Толстоухова.
Нібито саме пан Клюєв через близькі до нього фірми зацікавлений у відкритті піщаних кар’єрів на Херсонщині. Але щоб відкрити кар’єр, потрібно вирубати ліс. Колишній керівник Херсонського облуправління лісового господарства пан Слісаренко заперечив і... був звільнений за надуманим мотивом. А невдовзі ліси Херсонщини запалали, особисту участь у приборканні вогню узяв навіть глава держави, тоді як пан Сівець відбувся легким переляком. Шлях до кар’єрів відкрито?
Щодо пана Толстоухова, то його фірмам, створеним за місяць, нібито передано 50 гектарів землі в селі Підгірці під Києвом (вартість сотки тут сягає 10 тисяч доларів). За законом, одна фірма не може отримати більше одного гектара, тож створено було саме півсотні псевдофірм. «Багато хто з нас уже сивий, має онуків, але такого ще не бачили!» — вказують наостанок автори листа, серед яких чимало керівників обласних та районних управлінь лісгоспу. Втім конкретні регіони та прізвища не зазначаються — автори бояться нової хвилі звільнення непокірних.
Півроку тому пан Сівець змінив професіоналів у Вінницькій, Закарпатській, Чернігівській, Черкаській та Херсонській областях через спротив його апетитам шляхом простої реорганізації структури. А насправді просто змінив назву регіональних управлінь. Керівники змушені були писати заяви про звільнення з реорганізованого управління та про прийом на роботу до новоутвореного, але заяви про прийом прийняли далеко не у всіх. Відтак окремі принципові керівники досі судяться з відомством, роботі в якому віддали все життя.
«УМ» зв’язалася з неодноразовим героєм наших публікацій, заслуженим лісівником України Анатолієм Карпуком. Справжнього господарника було звільнено з посади начальника облуправління лісового господарства Черкащини саме за вищенаведеною схемою. Від нього дізналися, що даний лист Президенту не варто сприймати як анонімку, адже пан Карпук особисто знає багатьох, хто його писав.
«Професіонали, які ще залишаються в галузі, просто бояться за родину, бояться втратити роботу, — каже Анатолій Іванович. — Але ситуація, що склалася в галузі, не може їх не обурювати, от вони і б’ють у дзвони. Шкода, що до Президента не дійшов перший лист, але, з іншого боку, тоді мої колеги не висловилися до кінця, не про весь безмір сказали. Про всі наведені в новому листі схеми й оборудки керівників Держкомлісгоспу я добре знаю. Корупція там є — безсумнівно».
До речі, пан Карпук є ще й депутатом облради від «Нашої України». Саме ця політична сила підтримала його півроку тому, коли його необґрунтовано звільняв пан Сівець. Три місяці тому Анатолій Карпюк довів у суді незаконність звільнення. Втім поновитися на посаді йому не вдається до сьогодні. Його конфлікт із Віктором Сівцем почався ще відтоді, як останній керував комерційною деревообробною фірмою «Апогей» і хотів купувати ліс на Черкащині за вдвічі нижчими від ринкових цінами. Сівець очолив Держкомлісгосп трохи більше року тому — після другого пришестя Януковича в уряд.
«Пан Сівець жодного відношення до лісового господарства не має. Він на колегії не здатний був кваліфіковано власну точку зору висловити! — обурюється Карпук. — Натомість, одразу після свого призначення, більше двохсот директорів викликав і кожному папку з готовими контрактами з конкретними фірмами вручив. Працюйте, мовляв. Прикро, що з багатьма професіоналами галузі так повелися. Невже Сівець та його покровителі думають, що й за нового парламенту та уряду лишатимуться при владі?» n
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
