«Стовп життя» на ремонті

Напередодні сторіччя свого науково закладу співробітники інституту імені Сітенка освоїли кілька новітніх методів лікування складних патологій хребта і суглобів. Дослідники вміють вирощувати хрящову тканину в інкубаторі, виготовляти довговічні штучні суглоби з напівдорогоцінного каменю та конструювати «випрямлячі» для хребта, які ростуть разом із людиною. Ноу–хау харківських yчених уже пройшли всі клінічні дослідження, були випробувані на практиці і невдовзі поставлять на ноги, у прямому значенні цього слова, багатьох пацієнтів.

Клітини з інкубатора

Зовсім не випадково буддійські мудреці називають хребет «стовпом життя». Найменша його патологія може стати причиною тяжких хронічних хвороб, оскільки від здоров’я опорно–рухової системи напряму залежить стан усіх внутрішніх органів людини. Тож досягнення харківських учених, які розробили метод пересадки здорових клітин на ушкоджені ділянки кісткової і хрящової тканини хребта, може стати поворотним у розвитку вітчизняної ортопедії. Причому йдеться про «матеріал», узятий від самих пацієнтів, а не про ті стовбурові клітини, що принесли Харкову скандальну славу.

«Перша операція з пересадки клітин буде проведена, найвірогідніше, вже в наступному місяці, — говорить професор інституту Нінель Дєдух. — Нова технологія допоможе в лікуванні навіть таких тяжких захворювань, як кісткова онкологія, яка останнім часом помітно помолодшала».

Над своїм методом співробітники інституту працювали майже десять років. Підійти до справи по–новому їх змусив той факт, що й до цього часу у світовій медицині не існує ефективних методів лікування і повного відновлення ушкоджених тканин суглобного хряща. Ця патологія особливо дошкуляє літнім людям — у таких пацієнтів знижена відновлювальна потенція кісткової тканини.

Клінічні дослідження, проведені на тваринах, показали чудові результати. Харківські вчені тепер володіють ноу–хау, яке поєднує в собі технологію отримання клітин із міжхребцевого диска людини, метод культивування клітин у лабораторних умовах і мікротехнологію вживлення отриманого матеріалу безпосередньо хворому. Остання процедура проводиться без операції, за допомогою спеціального шприца. Паралельно з цим учені почали розробляти більш потужні медичні інкубатори, які дозволять поставити на потік процес вирощування клітин. Харків’яни також працюють над тим, аби досягти більш точного попадання матеріалу за адресою, — пробують доставляти клітини до ушкодженого місця на «підложці» з так званої біодеградуючої кераміки. Розсмоктуючись, вона дає можливість хрящовим клітинам заповнити нове «місце проживання» й утворити там колонію.

Але є тут і певні проблеми. Директор інституту, доктор медичних наук Микола Корж говорить, що навколо технологій пересадки клітин сьогодні точиться багато негативних розмов. І все через недосконалість вітчизняного законодавства. Аби провести те чи інше дослідження, науковці змушені щоразу отримувати спеціальні дозволи. Створення досконалої юридичної бази, на думку вченого, допоможе медикам розвивати цей напрям медицини далі і відповідно врятувати не одне людське життя.

Полетів суглоб? Замініть на сапфіровий!

Протези суглобів, виготовлені з металу та кераміки, якими сьогодні користуються у своїй практиці ортопедичні клініки світу, очевидно, невдовзі кануть у Лету. Медикам добре відомо, що такі протези, зношуючись, можуть викликати в людини біль та різні ускладнення, після чого операція із заміни штучних «деталей» стає невідворотною. Науковці інституту імені Сітенка та Харківського інституту монокристалів створили гідну заміну кераміці й металу — медичні протези з сапфіру.

Спеціальною технологією вирощування напівкоштовного каменю сьогодні володіють учені США та Японії. Але, оскільки за океаном штучно виплекані сапфіри коштують дуже дорого, їх в ортопедії поки що не використовують. Таким чином, Харківський інститут імені Сітенка став першою у світі клінікою, де ортопеди почали застосовувати на практиці цей унікальний матеріал. Наразі лікарі успішно провели декілька таких операцій: частково та повністю замінили пацієнтам пошкоджені суглоби. У перспективі — виготовлення сапфірових протезів для коліна.

Вирощують диво–камені в інституті монокристалів — сапфір отримують із надчистого оксиду алюмінію, поміщеного до вакуумної камери при температурі понад дві тисячі градусів за Цельсієм. Форму протезів каменям надають співробітники Київського інституту надтвердих матеріалів. Напівкоштовний суглоб не відторгається організмом хворого, не знижує імунітету і може прослугувати чверть століття. Поки що такі операції в інституті імені Сітенка проводять безкоштовно.

Штучна кістка тепер не фантастика

Нінель Дєдух говорить, що навіть у давніх розкопках нерідко трапляються рештки людей, у яких кістки замінені дерев’яними чи металевими пластинками і штифтами. Пошук матеріалів, альтернативних кістковій тканині, людство веде вже давно. Інститут імені Сітенка переймається цією проблемою понад 80 років. Найбільших успіхів ученим поталанило досягти під керівництвом професора Олексія Коржа, який винайшов технологію застосування в ортопедії корундової кераміки. Сьогодні жодна операція на хребті не проводиться без імплантатів, виготовлених з цього матеріалу.

Теперішній директор інституту Мико­ла Корж успішно продовжив справу свого батька, провівши ряд досліджень, пов’язаних з біоактивною керамікою. Остання відрізняється від попередньої тим, що знаходиться в організмі людини до того часу, поки потрібна для відновлення кісткової тканини. А далі вона розсмоктується сама без оперативного втручання. Причому лікарі отримали реальну можливість навіть управляти цим процесом.

Біоактивний матеріал органічно «вписується» в організм людини, оскільки його виготовляють на основі гідроксилапатиту — речовини, фактично ідентичної мінеральній речовині кісткової тканини. «Ці кераміки вже пройшли повне експериментальне дослідження і віднедавна широко застосовуються на практиці для заміщення порожнини в кістках, — говорить Нінель Дєдух. — А зараз у співробітництві з кафедрою фізики твердого тіла Національного університету імені Каразіна ми почали застосовувати так звану гранульовану біокераміку. Завдяки тому, що цей матеріал має пористу поверхню на заданих проміжках площі, в нього легко проростає кісткова тканина». Тобто пошкоджена кістка фактично стає здоровою і не потребує постійної страховки у вигляді штучних протезів.

Конструкція, що росте разом із дитиною

За статистикою, шестеро з тисячі українських дітей сьогодні страждають від сколіозу. Його прогресуюча форма — особливо тяжка недуга, оскільки сповільнює ріст, заважає нормальній роботі внутрішніх органів. Аби допомогти дитині подолати цю проблему, вертебрологи накладають і закріплюють вздовж хребта юних пацієнтів спеціальні металеві стрижні, які підтримують «стовп життя» у нормальному положенні. У нашій країні такі операції проводяться лише у двох містах — Києві та Харкові. Причому ці втручання мають один істотний недолік — із часом вживлені конструкції стають дитині замалими і потребують заміни. А значить, за декілька років хворі знову мусять перенести досить складну операцію. Саме тому винахід співробітника інституту імені Сітенка, кандидата медичних наук Андрія Мезенцева фахівці заслужено називають революційним. Учений уперше в історії світової ортопедії запропонував конструкцію, яка росте разом з дитиною до повного одужання пацієнта.

Втілити в життя медичну ідею вченим домогли інженери з харківської фірми «Восток». У процесі росту хребет дитини витягується і піднімає за собою (завдяки спеціальній різьбі) рухому частину металевих стрижнів. На Заході вже використовують аналогічні механізми, але там, аби з часом підкоригувати довжину конструкції, на тілі пацієнтів роблять невеликі надрізи. Тобто так чи інакше діти все одно мусять пережити одну або кілька невеликих операцій. Харківське ноу–хау дозволяє впоратися з цією проблемою без додаткових випробувань. До того ж пацієнти фактично не відчувають присутності таких конструкцій у тілі і ведуть повноцінний спосіб життя.

Важливість такого відкриття саме для України важко переоцінити. Микола Корж говорить, що зарубіжні фахівці (вони є доволі частими гостями інституту) вже давно не зустрічали пацієнтів зі складними деформаціями хребта або, наприклад, занедбаною формою артозу. Подібні патології в Європі та в Америці вивчають винятково на картинках, оскільки для громадян цивілізованих країн заміна пошкодженого суглоба чи інша ортопедична маніпуляція — така ж звичайна, що й похід до стоматолога. Українці ж лікуватися не люблять і звертаються по медичну допомогу лише після того, як хвороба вкінець отруїла життя.

ДО РЕЧІ

Щороку заміни суглобів потребує приблизно 5 тисяч українців. Операцій проводиться вдвічі менше.