Те, що воду з наших кранів краще не пити ні сирою, ні навіть кип'яченою, вже зрозуміло багатьом. Біда водопровідної води в тому, що вона хлорована. Вбиваючи мікрофлору та шкідливу органіку — збудників тифу, холери тощо, хлор сам по собі стає ворогом нашого організму. І не так хлор, як сполуки, які утворюються, коли він поєднується із залізом водопровідних труб, органікою самої води, при кип’ятінні. Лікарі підозрюють, що хлорорганічні сполуки стають причиною близько тридцяти відсотків ракових захворювань кишечника та сечостатевої системи. Отож і виходить, що якщо на сімдесят відсотків наш організм складається з води, то й здоров’я на стільки ж залежить від того, яку воду ми вживаємо.

Ученим давно хотілося винайти такий засіб введенння ліків до організму людини, який би не шкодив внутрішнім органам і не викликав відрази у хворого. Пластир на шкіру — і жодних проблем! Ні тобі голок, ні шприців, ні гірких на смак пігулок. Але заковика полягала в тому, що шкіра не пропускає нічого ззовні. Це нормальна захисна функція покриву людського тіла. Але тепер вчені Каліфорнійського університету запевняють, що перехитрили природу. Більше того, їхній «пластирний» метод введення ліків уже зараз можна запроваджувати в медичну практику. На їхню думку, цей метод має багато переваг. По-перше, далеко не всі препарати можна приймати через рот, бо частина з них просто розчиняється у шлунковому соку і не потрапляє у кровообіг. Уколи — теж не ідеальний засіб: це боляче, на місці частих уколів внутрішньом'язово місяцями потім не розсмоктуються ліки. По-друге, прийом лікувальних речовин через шкіру розвантажує печінку, нирки та інші внутрішні органи, і концентрації лікувальних препаратів при цьому значно менші. З пластиру препарат засвоюється не одразу, а поступово.