Олександр Довженко зауважував: «У комунізму й фашизму однакові філософські корені». Масштабна провокація в Донецьку проти українських сил при сприянні влади в останній день жовтня відбувалася не тільки під червоними прапорами, а й під російськими триколорами. Експансійна позиція російської влади передається всьому глибоко хворому шовінізмом і ксенофобією суспільству, члени якого дуже легко асоціюють себе з державою. Так, проведене радіостанцією «Ехо Москви» опитування показало, що доктрина «собирания чужих земель» у них просто «в крові». Для 82 відсотків росіян «повернення» Тузли важливіше добросусідських відносин з Україною. У московській аудиторії під час телемосту каналу НТВ, присвяченого конфлікту в Керченській протоці, 76 відсотків висловили готовність «душить, давить мятежных хохлов» заради Тузли. Віце-спікер Держдуми Лукін та колишній міністр закордонних справ Козирєв були надто раціональні й відверті: не варто сперечатися за якість 35 га Тузли, бо Росії потрібна вся Україна (!).

Не всім селам пощастило так, як невеличкому селу на Рівненщині Рисвянці. Книгу про своє село та її мешканців — «Рисвянка і рисвянці» — написав і опублікував у Рівному доцент Українського державного університету водного господарства та природокористування Сергій Остапчук. Багаторічну свою роботу він присвятив землякам, опублікувавши книгу в переддень 400-річчя першої письмової згадки про Рисвянку.

22 січня 1919 року на Софійському майдані у столиці проголосили злуку Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР, що постала в листопаді 1918 року) з УНР. Директорія УНР видала Універсал, у якому повідомлялося про злиття в єдину державу Галичини, Буковини, Угорської Русі та Наддніпрянщини. Колишнім малоросам і малополякам сяйнула, хоч і ненадовго, власна держава, у якій вони відверто стали називатися українцями.