Битви навколо «Хортиці»

Позавчора керівник національного заповідника Костянтин Сушко зібрав у прес–барі журналістів, аби озвучити черговий «момент істини»: його роботу впродовж двох із половиною років визнано незадовільною, і Мінкультури затіяло в «Хортиці» «велику жовтневу кадрову революцію» — в. о. гендиректора призначено Максима Остапенка. «Я — лише тимчасовий колишній керівник заповідника, — запевнив «УМ» пан Сушко. — Позов щодо оскарження цього рішення — вже у провадженні одного з київських судів». Офіційна мотивація звільнення — низка порушень, зафіксованих у результаті кількох перевірок фахівцями Міністерства культури і туризму та наглядової ради заповідника. Інкримінують пану Сушку, зокрема, «мовчазне погодження» несанкціонованої забудови острова. Та хіба ж він мовчав? «УМ» також тиражувала директорський SOS саме з цієї проблеми — зведення в заповіднику «хатинок» спритниками, і якщо хтось і досі мовчить, то це «правопохоронні» органи, в глухі двері яких також грюкав пан директор! Фігурує поміж причин звільнення і факт порушення кількох кримінальних справ щодо «недоцільного використання бюджетних коштів» і зловживань з історичними пам’ятками. «В жодному поданні щодо діянь дирекції заповідника немає мого прізвища», — наголошує екс–директор.

Водночас такий перебіг подій Костянтин Сушко вважає логічним — з огляду на бажання досить впливових і грошовитих осіб «прихватизувати» шматок–другий хортицьких земель. Однією з персон, надто зацікавлених у своєму усуненні з посади, екс–керівник вважає заступника голови наглядової ради заповідника, депутата обласної ради Дмитра Швеця. «Опальним я став потому, як «пригальмував» на території заповідника бізнес не одного посадовця, — розповів пан Сушко. — Згаданий мною Швець, приміром, хотів давати гроші лише за певних умов. Яких? У плавнях мала з’явитися сауна, а приміщення колишньої їдальні він хотів перебудувати під ресторан. А це не вписується у генеральний план розвитку заповідника».