Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Віктор Ющенко вручає «Скіфського оленя» голові журі фестивалю, режисеру Мохсену Махмальбафу. (Фото УНІАН.)
Якщо раніше ця подія мала більш–менш чіткий сценарій і вабила зірками, як своїми, так і закордонними, то цього року урочистості були віддані на відкуп її імпровізації. Ця підозра зародилася ще на початку церемонії, коли на сцену вийшов художній керівник фестивалю Андрій Халпахчі, і посилювалася з кожною наступною хвилиною вечора.
Урочистості затрималися хвилин на двадцять — чекали почесного президента фестивалю Віктора Ющенка. І навіть коли Президент із дружиною зайшли до залу — ведучі на сцену Палацу «Україна» так і не вийшли. Виявляється, їхня присутність у церемонії відкриття не передбачалася, а в ролі модератора вечора був сам Андрій Халпахчі. Промова Віктора Ющенка була оптимістичною і об’єктивною. «Молодість» — це наш дотик до кіномистецтва, — такою заявою Президент почав своє вітальне слово. — Це українська причетність до тієї справи, яку вершить велике кіно. Через кіно ми формуємо власні погляди, ідеї, цінності і святості». Промову голови журі фестивалю, Мохсена Махмальбафа, зрозуміли лише ті гості фестивалю, які знають англійську. Після того, як Президент вручив йому «Скіфського оленя» за видатний внесок у розвиток світового кінематографа, іранський режисер щось сказав у відповідь. Але перекладачка розтлумачила слова Махмальбафа, відвернувшись від мікрофона...
Концертну частину вечора цього року забезпечував Театр «ДАХ». Його Андрій Халпахчі, мабуть, перехвилювавшись, оголосив як «Театр «ДАХ» на Подолі». Щоправда, після того виправився і підопічних Владислава Троїцького, які своїми фольклорними настроями додали святу колоритності, ідентифікував правильно.
Фільм–відкриття «Молодості», картину голландця Йоса Стеллінга «Душка», чекали з особливим піднесенням. Ця стрічка, до якої долучилися кінематографісти Голландії, Росії, України, наступного року змагатиметься за «Оскар», тож не використати шанс і не переглянути її зараз було б просто нерозумно. Фільм представляли режисер Йос Стеллінг, актор Сергій Маковецький, актриса Руслана Писанка, яка попередньо на сцену виходити не збиралася і випурхнула вже на вимогу пана Стеллігна. У «Душці» Писанка зіграла невелику, але помітну роль — картина починається з того, як її героїня народжує в допотопному «пазику». Руслана настільки припала до душі Стеллінгу, що він не лише запросив її у світло софітів, а й подарував актрисі зелену гілочку, яку перед тим загубили актори «ДАХу» (чим дуже потішив публіку в залі). Писанка ж зізналася, що потрапила в цей проект випадково, але «це дуже важливе потрапляння і велике випробування». Від сценарію Писанка була просто в захваті, а також її дуже тішило те, що «режисер знав, чого хотів». (До речі, у «Душці» знялися й інші київські актори, зокрема Микола Луценко, але їх на сцену чомусь не запросили...)
Як розповів Андрій Халпахчі, ідея «Душки» народилася років п’ять–сім тому, коли Йос Стеллінг приїжджав до Києва на «Молодість». Тоді вже був готовий сценарій, але знімати почали пізніше — були на те причини. Знімали, до речі, і в Україні. Кілька сцен зафільмували навіть у самому Палаці «Україна» — про це режисер сказав на відкритті фестивалю. Головну роль у «Душці» виконав Сергій Маковецький. І, дозволимо собі трішки покаламбурити, був справжньою «Душкою» не лише на екрані, а й на сцені. «Я — киянин, але живу в Москві, — пояснював Маковецький українською мовою. — Такий собі засланий козачок. У цій картині я граю Душку — це і людина і ні, це і я і не я, це всі ми...» Дуже дивним це пояснення залишалося до моменту початку самого фільму. А з розвитком сюжету глядачі все більше й більше переймалися словами Маковецького, переконуючись, що актор такою незвичною характеристикою свого персонажа влучив просто в ціль. «Душка» — це історія відданості й дружби на межі фолу. Коли щирість переходить у безпардонність, коли бажання бути поруч стає життєвою необхідністю, коли тактовність ущент знищується прагненням догодити, а в широкій душі не має місця для загальноприйнятих правил поведінки. Кожен із нас так чи інакше знайомий з цими «чеснотами»...
(У листопаді «Душка» виходить у прокат — не пропустіть цей фільм, віднайдіть його серед численних американських блокбастерів і обов’язково подивіться).
Конкурсна програма «Молодості» стартувала в неділю. Першими, як завжди, боротьбу за перемогу у своїй номінації розпочали студенти.
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>