Ювілей з прицілом на майбутнє

Крапку в творчості не ставила

Зі стаціонарним українським театром наша найтитулованіша актриса Ада Роговцева розпрощалася більш як десять років тому. Її історія прощання зі столичною Російською драмою, де Ада Миколаївна прослужила кілька десятиліть, мала дуже неприємний присмак... Але, усупереч прогнозам «доброзичливців», театр Роговцеву так і не відпустив. Її почали кликати в Москву — Ада Миколаївна отримала запрошення від Романа Віктюка та кількох антреприз, у Києві вона разом з колегами випустила «Варшавську мелодію2», яка йшла з величезним успіхом, у Театрі драми і комедії Дмитро Богомазов поставив виставу «Ошукана», де Ада Миколаївна зіграла головну роль. Плюс величезна зайнятість у кіно... Тобто крапка в історії з Російською драмою аж ніяк не стала крапкою у творчості актриси. Але в активності Роговцевої була якась несправедливість... Актрисі, що тривалий час була примадонною в репертуарному театрі, присвячувати себе лише антрепризам? А як же грандіозний акторський потенціал, який можна реалізувати лише в серйозному театрі, що знається на добротній драматургії і намагається уникати поверхової режисури? Відповісти на ці запитання Аді Роговцевій допоміг Театр драми і комедії, який запросив актрису до своєї трупи. Роговцева запрошення прийняла і прийшла не з порожніми руками. Хоча вистава «Рожевий міст», крім того, що знаменувала собою початок співпраці театру і актриси, мала ще кілька особливостей. «Рожевий міст» — це один із ювілейних спектаклів Ади Роговцевої, яка цього року відзначила 70річчя, а також режисерський дебют її доньки Катерини Степанкової.

«Я хочу це грати»

Ідея зробити цю виставу народилася після того, як Ада Миколаївна прочитала роман Роберта Воллера «Мости округа Медісон». «Я хочу це грати», — сказала вона доньці, яка на той час закінчувала Вищі режисерські курси у Павла Тодоровського. З цією задумкою мама і донька приїхали на дачу до художнього керівника Театру драми і комедії Едуарда Марковича Митницького. Той не лише благословив цей порив, а й запросив Аду Миколаївну до трупи свого театру. Митницький, у якого Роговцева зіграла свої кращі ролі, не міг змиритися з тим, що його улюблена актриса, яку з радістю прийме будьякий театр, «шастає по антрепризах».

А далі почалося таїнство народження нової вистави. Легким і безтурботним це таїнство не було. По­перше, Роговцева не могла відсунути на потім свої численні ювілейні та творчі клопоти і зосередитися лише на цій виставі. По­друге, дебютант Катерина Степанкова мала працювати не лише з великою актрисою, а й з власною мамою, що, мабуть, теж вносило свої корективи в репетиційний процес... «Я поновому відкрила себе, виявляється, я значно терплячіша, ніж думала раніше», — коротко прокоментувала цю ситуацію Катерина Степанкова.

Вистава ж, хоч і присвячена ювілею Ади Роговцевої, на бенефіс у повному розумінні цього слова була не дуже схожою. Та й головною її роль можна назвати з величезною натяжкою. Героїня Роговцевої — Франческа Джонсон, фермерша шістдесяти років, яка мала у своєму житті чотири дні нестримного, шаленого, неймовірного кохання. Про почуття, які двадцять років тому перевернули все її життя, Франческа вирішила написати своїм уже дорослим дітям, Керолайн та Майклу. ФранческаРоговцева протягом вистави, як для бенефісу, на сцені з’являється не дуже часто. А історію однієї зради, або ж великого кохання — кожен із глядачів вирішить це для себе сам — розповідають Анатолій Ященко (Роберт Кінкейн) та Світлана Орличенко (молода Франческа Джонсон).

У виставі забагато тривалих діалогів та монологів, які режисер намагалася розбавити проектованими на полотна фотографіями, музикою, світлом. І ...до образливого мало актриси Ади Роговцевої. Художник Тарас Ткаченко створив дуже перспективні як для цієї історії декорації — будинок у вигляді спіралі, на верхній майданчик та східці якого і виходила Ада Миколаївна. Складалося враження, що вона свідомо відходить убік, просто не хоче домінувати на сцені, віддаючи цю прерогативу своїм давнім партнерам Ященку та Орличенко...

У пошуках гідної п’єси

На пресконференції, присвяченій приходу в трупу театру Ади Роговцевої, Едуард Митницький дуже обережно озвучив своє бачення того, як далі складатимуться стосунки театру та актриси. Ймовірно, вже незабаром буде поновлена вистава «Ошукана» — на сцені Театру драми і комедії вона йшла в 1997 році й отримала кілька «Київських пекторалей». А що стосується наступних ролей Ади Роговцевої, то тут, як зізнався Едуард Маркович, є певні питання. «Розглядаємо кілька назв, — розповів він, — але знайти п’єсу, гідну Ади Миколаївни, не так просто...» «Рожевий міст» ці слова пана Митницького проілюстрував дуже переконливо.