Усього п’ять років тому у Львові померла родичка Тараса Шевченка — Марина Артемівна Сизова. Проте тільки зараз краєзнавцям удалося з’ясувати, що жінка мала безпосередній стосунок до родини великого поета.
Тарас Шевченко мріяв відвідати батьківщину матері — Бойківщину, побувати в Галичині. Проте в Галичині судилося оселитися нащадкам рідного брата поета — Микити. Дочка Петра Микитовича Шевченка Олена Петрівна Шевченко (1884—1963 рр.) у 1951 році приїхала до Львова разом із сім’єю своєї дочки Марини Артемівни Сизової, стверджує автор цієї історичної розвідки поет Володимир Квітневий. Вони поселилися в будинку № 22, що на вулиці Погулянка, на околиці однойменного парку. Будинок, у якому мешкали нащадки славного роду, зберігся до сьогодні. Як виявилося, тодішня влада виділила їм житло в напівпідвальному приміщенні, сьогодні це — художня майстерня.
Померла Олена Петрівна восени 1963 року, у розпал шістдесятницького руху. Будь–який захід на пошанування поета не мав права відбутися без дозволу керівництва обкому Комуністичної партії. Тому смерть і поховання представника з династії Шевченків трималися у глибокій таємниці. Поховали Олену Петрівну Шевченко тихо і буденно. Місце вічного спочинку виділили на напівзасміченому стрімкому схилі високої гори Личаківського цвинтаря. «Переконуємося, що це було зроблено лукавими чиновниками тогочасного керівництва містом навмисно... Як кажуть, подалі від людей і від очей. Боялися, що похорон рідної кровинки з роду Великого Кобзаря збудить нову небувалу хвилю патріотичного пориву не тільки серед бунтарів–шістдесятників, а й серед населення міста», — ділиться думками Володимир Квітневий.
Пошуки нащадків Тарасового роду ускладнювала ще й неточність записів у архівах, місця поховання були переплутані, самі ж могили — недоглянуті й порослі бур’яном. Лише завдяки наполегливості та старанням Володимира Квітневого та науковця музею «Личаківський цвинтар» Михайла Нагая вдалося встановити, а відтак відновити могилу Олени Петрівни Шевченко. Її прах спочиває на межі 26–го і 27–го полів.
Марина Артемівна Сизова померла у 80–річному віці — 19 жовтня 2002 року. Небіжку підзахоронено до могили рідної матері — Олени Петрівни Шевченко.