Ми­ну­лої п'ят­ни­ці свят­ку­ва­ла свій день на­род­жен­ня од­на з най­по­пу­ляр­ні­ших і найус­піш­ні­ших топ-мо­де­лей сві­ту. У це склад­но по­ві­ри­ти, але 16 січ­ня Кейт Мосс ви­пов­ни­ло­ся 30. Ця дів­чи­на ста­ла не прос­то ма­не­кен­ни­цею, яку за­люб­ки зап­ро­шу­ють на по­ка­зи сво­їх ко­лек­цій усі ви­дат­ні ди­зай­не­ри сві­ту, а й сво­є­рід­ним сим­во­лом кін­ця 90-х ро­ків ми­ну­ло­го сто­літ­тя. Ко­хан­ня Кейт до­ма­гав­ся не один ві­до­мий плей­бой, а кра­сун­чик Джон­ні Депп так дов­го мрі­яв із нею од­ру­жи­ти­ся, що від­мо­ва мо­де­лі лед­ве не роз­би­ла йо­му сер­це. Щоп­рав­да, да­ле­ко не всі мо­жуть наз­ва­ти міс Мосс іде­а­лом — ти­ся­чі ма­те­рів з усіх ку­точ­ків пла­не­ти прок­ли­на­ють її за те, що їх­ні донь­ки до­ве­ли се­бе до вис­на­жен­ня ді­є­та­ми, го­ло­ду­ван­ня­ми й різ­но­ма­ніт­ни­ми за­со­ба­ми для схуд­нен­ня, на­ма­га­ю­чись до­сяг­ти стан­дар­тів сво­го ку­ми­ра. От тіль­ки ске­лет­на ті­ло­бу­до­ва Кейт діс­та­ла­ся їй від на­род­жен­ня, а не­щас­ні дів­чат­ка на­зав­жди втра­ти­ли здо­ров'я, праг­ну­чи ски­да­ти­ся на цю да­ле­ку від жі­ноч­них форм ан­г­лій­ку...

Рек­ла­ма — це, як ві­до­мо, ру­шій тор­гів­лі. Але в на­ші ча­си ві­де­о­ро­ли­ків, у яких роз­по­ві­да­єть­ся про пе­ре­ва­ги тих чи ін­ших то­ва­рів та пос­луг, роз­ве­ло­ся стіль­ки, що це пра­ви­ло до­реч­но де­що пе­реф­ра­зу­ва­ти: ру­ші­єм тор­гів­лі те­пер є ОРИ­ГІ­НАЛЬ­НА рек­ла­ма. І пі­ар-ме­нед­же­ри фран­цузь­ко­го бу­дин­ку ви­со­кої мо­ди, який так і на­зи­ва­єть­ся — French Fashion House, ду­же доб­ре цю іс­ти­ну зас­во­ї­ли. Для рек­лам­ної кам­па­нії сво­єї но­вої ко­лек­ції ку­паль­ни­ків фран­цу­зи за­лу­чи­ли 180 швей­цар­ців — 90 жі­нок і 90 чо­ло­ві­ків, — які про­тя­гом го­ди­ни муж­ньо мер­з­ну­ли на сні­гу, де­мон­с­т­ру­ю­чи ку­паль­ні кос­тю­ми фір­ми, си­дя­чи на... льо­до­вій бри­лі.

На­реш­ті гол­лі­вуд­сь­кий Ін­ді­а­на Джонс — Гар­рі­сон Форд — до­мо­вив­ся зі сво­єю дру­жи­ною про умо­ви їх­ньо­го роз­лу­чен­ня. Под­руж­жя вже дав­но не жи­ве ра­зом, біль­ше то­го, Форд кіль­ка ро­ків зус­т­рі­ча­єть­ся з ак­т­ри­сою Кал­ліс­тою Флок­хард і вже на­віть зап­ро­по­ну­вав їй од­ру­жи­ти­ся, щой­но звіль­нить­ся від по­пе­ред­ніх шлюб­них пут.

Прис­т­расть япон­ців до всі­ля­ких тех­ніч­них ви­на­хо­дів ві­до­ма всьо­му сві­то­ві. Яких тіль­ки ди­во­виж­них прис­т­ро­їв не ви­га­ду­ва­ли вче­ні Кра­ї­ни Схiдного Сонця! Чо­го вар­ті, ска­жі­мо, ав­то­ма­тич­ні пе­рек­ла­да­чі з ко­тя­чої та со­ба­чої мов на люд­сь­ку, не ка­жу­чи вже про звич­них для гро­ма­дян Япо­нії ро­зум­них ро­бо­тів-гу­ма­но­ї­дів, ме­ха­ніч­них ко­тів, со­бак і на­віть ри­бок. За кіль­кіс­тю по­діб­них до­сяг­нень усіх кон­ку­рен­тів пе­ре­вер­ши­ла ком­па­нія «Та­ка­ра». Але ос­тан­нім сво­їм ви­на­хо­дом ця фір­ма, схо­же, пе­ре­вер­ши­ла са­му се­бе: при­лад під наз­вою «Юме­мі ко­бо», що пе­рек­ла­да­єть­ся з япон­сь­кої як «Май­с­тер­ня снів», дає сво­є­му влас­ни­ко­ві мож­ли­вість ба­чи­ти са­ме ті сни, які той за­ба­жає.

Сим­па­тич­на сту­ден­т­ка в мі­ні-спід­ни­ці скла­дає іс­пит. Усі шпо­ри щіль­но упа­ко­ва­ні під ре­зин­кою тру­си­ків. Бі­лет, пер­ше пи­тан­ня. Ви­тя­гу­єть­ся шпо­ра, пи­шеть­ся від­по­відь. Дру­ге пи­тан­ня — шпо­ра, пи­шеть­ся від­по­відь. Тре­тє пи­тан­ня — те са­ме з-під спід­ни­ці. Вик­ла­дач не вит­ри­мує, за­би­рає шпо­ри, за­би­рає за­лі­ков­ку і ста­вить чо­ти­ри ба­ли.
— А чо­му «4»?
— За на­ка­зом мі­ніс­тер­с­т­ва.
— ?!
— За на­ка­зом мі­ніс­тер­с­т­ва у ви­пад­ку су­пе­реч­ли­вої оцін­ки во­на ок­руг­лю­єть­ся на ко­ристь сту­ден­та.
— ?!
— Ок­руг­лю­є­мо се­ред­нє, одер­жу­є­мо «4». Ну що тут нез­ро­зу­мі­ло?! За іс­пит — «2», за стрип­тиз — «5».