Міліцейський «розвод»

      Убивство, яке трапилося в лютому 2001 року, не могло не привернути увагу міської громади. Як-не-як, загинув Олександр Фокін — герой Великої Вітчизняної, бойовий льотчик, на рахунку якого не один збитий ворожий літак. Вкоротили йому віку юні злочинці, які мали на меті розжитися на пограбуванні квартири ветерана. Про сам злочин і покарання злочинців — окрема розповідь. Сьогодні ж йтиметься про «супутні» обставини, які привели до порушення кримінальної справи вже проти тих, у чиї службові обов'язки входить займатися розслідуванням злочинів. Точніше, йтиметься про одну посадову особу — капітана міліції Юрія Росоху, за півтора місяця до згаданих подій призначеного на посаду слідчого в одному з підрозділів Вінницького міського управління міліції.

      Коли наприкінці березня злочин було розкрито і всіх трьох підозрюваних затримано, провадження слідства бере на себе прокуратура міста. Юрія Росоху включають до складу слідчо-оперативної групи. Він має під керівництвом слідчого виконувати ті чи інші слідчо-оперативні дії.

      На той час припадає і його знайомство з батьком одного з підслідних — Володимира Очеретного. Завваживши, що він дуже переживає за сина, якому загрожує чималий термін ув'язнення, Росоха вирішує скористатись цією обставиною для власного збагачення і «розвести» чоловіка на чималу суму. Капітан міліції починає регулярно заходити додому до Очеретних, де розповідає про те, що їхній син буцімто не винен і адвокат йому не потрібний, оскільки його незабаром мають звільнити з-під варти.

      Пробний камінь Росоха кинув уже через тиждень, повідомивши батькам, нібито в міліцію надійшли дві заяви від жінок, яким їхній син винен гроші — разом 110 гривень. Мовляв, ця сума потрібна для залагодження питання з цими жінками. Довірливий батько передав йому потрібну суму (цікаво, чому він не захотів сам особисто розрахуватися з обома жінками?). Отримані гроші Росоха, як сказано в матеріалах справи, «використав на власні потреби».

      Через кілька днів він знову з'являється до Очеретних. На цей раз, за його словами, потрібно було 500 доларів слідчому на ремонт комп'ютера. Такої суми у батька не було, але він знайшов 110 доларів, які віддав у той же день. Потім упродовж двох тижнів він за два рази передає Рососі ще 390 доларів.

      Ця практика, видно, дуже сподобалась молодшому офіцеру міліції, і він став регулярно отримувати непогані суми, переважно в американській валюті. Спершу кілька разів нібито для облаштування проблем зі слідчим, потім — для «потрібних» результатів експертизи, потім — для вирішення питання із заступником голови апеляційного суду області, заступником голови Верховного Суду, заступником Генерального прокурора... І довірливий чоловік щоразу передавав йому потрібні суми, не задумуючись: чи вказані посадові особи взагалі на поріг би пустили капітана міліції Юрія Росоху?

      Про те, що його водять довкола пальця, чоловік зрозумів уже в серпні, коли Росоха, перебуваючи в Києві у відрядженні, неодноразово телефонував йому і повідомляв, що він «контролює» хід справи. Ясна річ, він вимагав знов і знов грошей. І тільки тоді батько зважився звернутися із заявою в прокуратуру, яка залучила до виконання операції оперативників з УСБУ. Вони і затримали Росоху в Києві у момент отримання грошей, переданих через провідника залізничного вагона.

      Утім у даній справі дивують не тiльки довірливість батька (якого ще можна зрозуміти — все-таки син сидить під арештом), а й нахабство хабарника: він ніяк не міг вплинути на вирішення серйозних питань по згаданій кримінальній справі. Більше того: на момент отримання останнього «траншу» хабара у нього вже був на руках наказ про переведення для подальшого проходження служби в Київ. Загалом же, як випливає з матеріалів справи, за чотири місяці він отримав із сім'ї підслідного 1200 доларів США та 2410 гривень.

      Ленінський районний суд засудив Юрія Росоху до семи років реального позбавлення волі. Апеляційний суд залишив вирок без змін.