Епістолярій спікера

      Спікер парламенту Володимир Литвин, як і обіцяв напередодні в інтерв'ю тижневику «Дзеркало тижня», написав своїй депутатській «пастві» листи, в яких, звертаючись особисто до кожного парламентарія, викладає своє бачення ситуації, що склалася у парламенті. «По суті, ми маємо гостру парламентську кризу, яка загрожує переростанням у всеосяжну політичну, — визнає Голова ВР. — Жорстка перманентна боротьба за владу, яка є характерною особливістю України й різко загострилася з розгортанням президентської кампанії відразу ж після виборів до Верховної Ради, призвела до того, що наш парламент почав уже працювати за циклічним принципом — від протистояння до протистояння». Як стверджує Литвин, «протягом 4-ї сесії блокувалося кожне четверте з пленарних засідань», а апогеєм конфлікту, звісно, стало «винесення на розгляд парламенту питання політичної реформи».

      Політична реформа, за версією Володимира Михайловича, стала «заручницею боротьби за владу», і саме ця обставина «завадила керівникам депутатських фракцій і груп прийти до взаємоприйнятної позиції для ухвалення всіма нами відповідного рішення», хоча пропозиції, які оптимально підходили кожній політичній силі, були. «Незгоду з ними керівники здебільшого обгрунтовували думкою членів своїх фракцій (груп), — повідомляє нардепам спікер, — і в підсумку депутатський корпус був фактично відсторонений від оцінки варіантів розв'язання цієї загальнодержавної проблеми».

      Володимир Литвин нагадує парламентаріям, що ініціатором реформування системи влади виступила парламентська опозиція у складі ще попереднього скликання, понад 50 представників якої входить і до нинішнього складу ВР. «Однак тепер частина цих депутатів узагалі не сприймає того, що раніше обстоювала», — дивується Литвин і припускає, що все це через завершення каденції діючого Президента, із закінченням повноважень якого «діаметрально змінюються погляди на політреформу».

      Голова ВР нагадує, що особисто запропонував кілька виходів із парламентської кризи, зокрема «провести всебічне обговорення у сесійній залі всіх трьох законопроектів, виділивши для цього стільки часу, скільки буде необхідно (...)», «прийняти постанову, яка надавала б Голові Верховної Ради можливість самостійно визначати розклад засідань на основі порядку денного, що дало б можливість адекватно й оперативно реагувати на зміни ситуації в парламенті, забезпечуючи його продуктивну роботу і попереджаючи можливі загострення», «забезпечити максимально відкриту, прозору й відповідальну процедуру голосування шляхом вставання кожного народного депутата і виголошення ним своєї позиції (з прямою теле- та радіотрансляцією)» тощо. Однак «жодна з перелічених позицій не знайшла консолідованої підтримки серед керівників фракцій і груп. Тоді фракції опозиційної «трійки» висунули свої вимоги, з якими більшість зрештою погодилася. «Однак уже наступного дня (13 січня) досягнуті домовленості були зруйновані», — скаржиться спікер. «Не знайшли підтримки, яка дозволила б вивести роботу парламенту на потрібний режим», і внесені ним 15 січня на розгляд Погоджувальної ради проекти компромісних постанов.

      Виклавши всі ці факти, Володимир Литвин звертається до кожного зі своїх «шановних колег» із закликом «безпосередньо визначити свою позицію», як того вимагає «критичність моменту, який переживає Верховна Рада і який може мати далекосяжні наслідки для держави та суспільства». «Ми просто приречені на те, щоб знайти оптимальний вихід із ситуації, що склалася, не виключаючи і проведення позачергової сесії», — завершує своє послання Голова ВР.