На фоні Пушкіна і пташка вилітає

Чи не найголовніша подія національного тижня прет–а–порте, що відкрився у четвер у Пушкінському парку, — збільшення вдвічі перших рядів. Подіум поставили буквою П, а посередині — додаткові стільчики, на яких спиною один до одного сидять модники і модниці. Тепер усіх вері важливих персон, які влаштовують скандали через, не дай Боже, другий(!!!) ряд, можуть розмістити в статусному першому. Тільки, здається, з такою кількістю бомонду напруга.

«Аеліто, не чіпляйся до чоловіків»

Відкривала Ukrainian Fashion Week, за традицією, NB Poustovit. «Натовп, наче в метро, — сказала одна дама, пробираючись між публікою до свого місця. — Хоча я там уже 100 років не була». Колекція Лілії Пустовіт у дусі конструктивізму, авангарду 20–х років із відсилками до образу Аеліти була настільки «вичищеною», як кажуть професіонали, рафінованою і актуальною, що захоплювало дух. Від видовжених силуетів суконь, стрімкої зустрічі горизонтальних воланів і вертикальних плісировок, геометричного мінімалізму комірців, які підкреслювали тендітні шийки Аеліт XXI століття, від гофрованих і плісированих фрагментів, які надавали об’єму спідницям. Класичні білий, сірий і чорний Лілія розбавила кольоровими підборами в черевиках «інспектор» і скляними каблучками, а трикотаж представила чистих, весняних, кольорів — кораловий, зелений, жовтий, блідо–рожевий. Чуттєвий мінімалізм casual змінився на жіночність суконь прямого силуету з заниженою лінією талії. Лілія Пустовіт забирається досягає такої вершини майстерності, що конкурувати з її індивідуальністю і актуальністю колегам буде важко. З цього року речі NB Poustovit представлені в Dover Street Market у Лондоні — в найпрестижнішому Concept Store світу, незабаром її можна буде знайти в аналогічному токійському закладі.

Ризикований азарт

Оксана Караванська представила колекцію, зроблену за картярськими мотивами. Це виявлялося насамперед у чотиримасному декорі, у дзеркальному відображенні крою — як на картах, де верх — це дзеркально відображений низ і навпаки. У цьому випадку не допомогла навіть історія про те, як Караванська випадково надибала історію львівської художниці XIX століття Олени Кульчицької, яка теж підписувалася ОК і почала створювати гральні карти з українськими етнографічними мотивами, і використала її малюнки. Більше того, дизайнерці неминуче довелося пояснювати, що червоне серце на білому береті не має нічого спільного з логотипом Блоку Юлії Тимошенко, що вона спеціально припасувала до нього «ріжки», щоб було схоже на чирву. Чим пафосніші прес–релізи пишуть Оксані Караванській, тим менше є що сказати про її колекції. Адже цей набір шифонових суконь, плісированих «навхрест» блуз і спідниць (якби колекція пішла по цьому шляху, вона була б дуже цікавою), зроблених у техніці гобелену головних уборів і жилеток, смугастих шортів і піджаків, не дає жодного уявлення ні про силует наступного сезону, ні про кольорову гаму, яку пропонує дизайнерка. Сумки, як завжди, відзначалися винахідливістю і креативом — просто витвори декоративно–вжиткового мистецтва. По «чоловічій лінії» Оксана явно тяжіє до молодіжного стилю — прозорі сорочки, розписані в техніці батік ніжно–весняними квітами, такі ж краватки, укорочені куртки, брюки з сітчатими кишенями чекають на сміливого і фантазійного чоловіка. За словами дизайнерки, за кордоном її часто питають, на якому з європейських тижнів моди вона показувалася, і очевидно, щоб закрити це питання, наступним її кроком буде показ колекції у Парижі чи Мілані. «Швидше, в Мілані», — пообіцяла пані Ок­сана.

Голова у хмарах, а у гардеробі — сукні…

У Парижі вже побувала з 1 по 6 жовтня цього року Вікторія Гресь. За словами її чоловіка і власника торгової марки Victoria Gres Аркадія Маслова, в Парижі вони зробили свій власний шоу–рум, де показали весняно–літню колекцію 2008 року Victoria Gres by Gres. Для цього орендували місце в одному з найвідоміших готелів у центрі Парижа — Hotel Westminster, найняли команду паризьких професіоналів і, зрештою, отримали замовлення від байєрів із Італії, Франції і США на 60 тисяч євро. А іспанський Vogue відібрав кілька її речей для зйомок fashion story. На запитання, чи є в модного дому Victoria Gres такі потужності, щоб відшити речей на таку суму, Аркадій Маслов посміхнувся і сказав, що річний оборот Дому складає 1,5 млн. доларів. Отже, у паризькому шоу–румі і на київському подіумі Вікторія Гресь показала колекцію «Голова у хмарах». Це чорно–біла стилізація у дусі 40–х років: трофейне кіно, святкова повсякденність, образ кінодів, мила простота жіночних силуетів, горошки і тасьма, принти з листівок тих часів. Це було, було, і багато було у самої Вікторії Гресь. Таке враження, що з сезону в сезон міняється концепція стиліста колекції, а речі тільки змінюють тканину, колір і трохи деталей. До суконь додається по одній–дві супутні речі — цього разу це елегантні прифранцужені пеньюари, жакети–болеро, літні пальта із запахом чи зав’язкою спереду і рівною спиною. У весняно–літній колекції Вікторії Гресь можна знайти сукню на будь–який смак — міді й максі, складно скроєну з драпіровками на боках і з американською проймою. Усі вони прикрашають жінку, і сперечатися щодо майстерності виконання чи точності пропорцій немає підстав, хотілося б звернутися до теми актуальності і розширення фірмового набору must have. Втім я допускаю ефект насичен­ня українських «спостерігачів моди» скромною привабливістю від Гресь, у Європі це мало б виглядати оригінально. Адже скільки років наші дизайнери показувалися тільки всередині країни, стільки їх креатив фактично йшов у пісок, тобто повз історичну скарбницю світового фешн–бізнесу.

Підходяща візитка для «Формули–1»

Останнім серед хедлайнерів першого дня був Віктор Анісімов для ТМ WAWA. У Анісімова недавно закрився бутік у рідному Донецьку, і вже пару сезонів він не створює одяг для Anisimov. Залишається спортивно–демократична WAWA, для якої на наступний сезон Анісімов намагався схрестити високий фрачно–смокінговий стиль із низьким спортивним. Себто спортивним костюмам він надавав благородства класичного крою і невластивих для нього матеріалів, а класику розбавляв металевими блискавками, легінсами, заокругленими полами піджаків. Схоже минулого сезону робив Олександр Гапчук, тільки він розмашистіше міксував вуличний стиль, молодіжний із класикою. Втім різницю складає колір — у Анісімова він монохромний чорний, де–не–де розбитий синім, білим і сірим. Темою колекції WAWA–Racing Віктор зробив автогонки, тому на прінтах футболок і светрів можна було впізнати чорно–білі фото Хуана–Мануеля Фанхіо та Міхаеля Шумахера. Другим «маячком» були гоночні аксесуари — секундоміри, окуляри, текучої форми наплічники, шоломи. Колекція виглядала комерційною, герметичною і лондонською, відтак експресивна українська публіка сиділа на показі з кислою міною. Навіть співвласник марки WAWA Владислав Ващук і її «моторчик» Маргарита Січкар дивилися колекцію без ентузіазму. Крім того, Анісімов, що привчив публіку до маси придумок і фішок у кожній колекції, заглибився в себе і почав зацитовуватися «раннім Анісімовим».

Пізно вночі в понеділок, коли в Acco International дрімав тільки сонний охоронець та на другому поверсі працювала безсонна редакція газети UFW–daily, біля виходу з виставкового центру сиділа змучена, але незворушна Олена Даць — чекала, поки їй привезуть кульки для показу. Учора вона успішно показала нову колекцію разом із Іриною Каравай, Анною Бублик та іншими дизайнерами. Але про них — наступного разу. Український тиждень прет–а–порте триватиме до 17 жовтня.