Рівно 15 років тому з ініціативи Всесвітньої федерації психічного здоров’я планета вперше відзначила День психічного здоров’я — щоб захистити права людей із психічними розладами та привернути увагу громадськості до проблеми. Світова статистика свідчить: у державах із розвинутою ринковою економікою психічні хвороби складають більш як 15 відсотків загальної захворюваності. Водночас медики багатьох країн звертають головну увагу на покращення фізичного здоров’я і недооцінюють шкоду від збитків, завданих психічними хворобами.
Як розповів «УМ» головний психіатр столиці, в. о. головного лікаря Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 професор В’ячеслав Мішеєв, психічне нездоров’я полягає у розладі стосунків з оточуючим світом і самим собою, у невмінні тримати під контролем власні емоції, невмінні будувати гармонійні взаємини з іншими людьми. Прояви психічної хвороби бувають різні (якщо не брати до уваги важкі випадки з галюцинаціями та маренням): дратівливість, порушення сну, невмотивовані перепади настрою, неспроможність щось планувати й виконувати поставлені завдання. Причин для таких розладів сьогодні вистачає...
«Сучасний світ із його комфортними умовами і колосальними технічними можливостями висуває менше вимог до фізичного здоров’я і більше — до психіки людини, — каже В’ячеслав Мішеєв. — У давнину наші предки лягали спати, коли сонце сідало, а прокидалися на світанку. Сьогодні в нас з’явилися вечірні та нічні види діяльності. Диспетчери, таксисти, обслуга мусять працювати в темний час доби. Це значний удар по психіці, який не минає без сліду».
За словами В’ячеслава Мішеєва, сьогодні психіатрів турбує багато проблем, зокрема якість надання амбулаторної психіатричної допомоги: «У нашій державі медицину завжди фінансували за залишковим принципом. У медицині за таким принципом фінансували психіатрію, у психіатрії — амбулаторну службу. Тож ми пролікуємо пацієнта місяць–півтора, випишемо додому, а далі людина випадає з нашого поля зору, фактично стає бездоглядною. А нам хотілося б, щоб амбулаторна служба працювала на профілактику: контролювала стан пацієнта, підтримувала хворого, коли він перебуває поза загостренням психічного захворювання. Не допустити загострення — наше головне завдання! Але як організувати таку масштабну роботу без належного фінансування?»