«Робінзон» під «Івушкою»

Уже майже два місяці чудовий вигляд на центральну набережну курортного міста з його античним символом – білосніжною ротондою — помітно псують обвуглені останки нічного розважального центру «Робінзон». І не лише псують, а й перекривають вихід на берму №2, тобто хвильоріз, що є для туристів ще й своєрідним оглядовим майданчиком, та блокують значну частину пляжної смуги, перешкоджаючи відпочивальникам у цьому зручному місці дістатися моря (у чому автор цих рядків особисто переконався минулими вихідними, шукаючи з товаришами вихід до пляжу). І навіть становлять певну загрозу для людей, як це зазначено у відповідних приписах МНС і санепідемстанції. Уся заковика у тому, що міська влада хоч сьогодні готова очистити набережну. Одначе не може, бо те згарище з понівеченими «робінзонівськими» фрагментами постійною охороняє «Беркут» — як серйозний речовий доказ аж у трьох кримінальних справах. Наразі за ними продовжується досудове слідство, яке перебуває на контролі Генпрокуратури України. Нагадаємо, що головним фігурантом у справах значиться не хто інший як сам міський голова Алушти Володимир Щербина. Йому інкримінується, зокрема, перевищення влади і службових повноважень із застосуванням насильства та навмисне заподіяння матеріальної шкоди на 118 тисяч гривень ялтинському ТОВ «Івушка», якому і належить розтрощений «Робінзон». Провина більш ніж серйозна, позаяк за власноруч розроблену «спецоперацію» колишній офіцер діючого резерву КДБ СРСР може запросто «загриміти» аж на довгих десять років до в’язниці.

«УМ» повідомляла про цю резонансну пожежу: охоплений вогнем розважальний центр (його закидали «пляшками Молотова») на тлі морської хвилі, пістолетні постріли, крики людей і зловісний скрегіт металу. Так на світанку з інтервалом у чотири дні, 15 і 19 серпня цього року, алуштинський мер за допомогою екскаваторів і бульдозерів намагався стерти з лиця набережної ненависний йому розважальний центр. Навіщо?

«Там, — пояснює мені першопричину заступник міського голови Станіслав Колот (мер Володимир Щербина перебував у той день на лікарняному), — існував справжній наркопритон під виглядом нічної дискотеки «до упаду», з жіночими боями у багні, рікою спиртного тощо. Нам неодноразово скаржились жителі міста, що у «Робінзоні» їхні діти отримують дози наркотиків. До речі, коли його розбирали, то дійсно виявили безліч використаних шприців. За всім цим стояв такий собі представник, котрий посилався на покровительство народного депутата Заплатинського (колишнього «нашоукраїнця», який після відомих подій у минулому парламенті перейшов до антикризової коаліції. — Авт.)».

Пан Колот переповів мені також передісторію комерціалізації гідротехнічної споруди на березі моря. Виявляється, ще у 2004–му Кримське протизсувне управління здало її в оренду миколаївському ТОВ «Буг Інвест». Миколаївці спершу, як це передбачалось угодою, мали реконструювати аварійний хвилеріз і тільки потому розгорнути там статутну діяльність, до речі, конкретно не визначену. Їхній же правонаступник — ТОВ «Івушка» із Ялти — взяв до уваги, як випливає зі слів мого співрозмовника, лише вигідні умови оренди. Тобто берегоукріпленням обтяжувати себе буцімто не збирався. Новоявлені господарі нашвидкоруч вигнали на аварійній бермі кам’яні стіни у два поверхи, змонтували металевий дах, обгородили територію, прихопивши заодно ще майже 500 квадратних метрів набережної — комунальної власності, і викликали тим самим справедливе обурення з боку пересічних алуштинців. Своє право на існування метикуваті орендарі ще й завчасно закріпили у місцевих судах. У відповідь мерія звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який, за словами Станіслава Колота, минулого літа виніс вердикт на користь міста. Щоправда, там документально фігурував попередній орендар–відповідач — «Буг Інвест». Батькам Алушти варто було діяти у тому ж правовому руслі, аби довести, приміром, що рішення найвищої судової інстанції про знесення капспоруд на бермі «Івушки» теж стосується. Натомість мерія вирішила форсувати події. Який був у цьо­му резон? «Ми вже переконались, — наводить мені свої аргументи заступник мера, — як при нашому ринковому правосудді все це вирішується. Наведу такий факт: за нашими позовами по три місяці не призначався суддя. А за позовом «Івушки» за вісім днів ухвалювалося судове рішення, причому без нашої участі».

Нині в Алушті періодично проходять мітинги, збираються підписи на підтримку мера Щербини. Довелось почути: йому, мовляв, потрібно «Героя України» давати, а не кримінальну справу заводити. Сам же «герой» у перерві між лікарняними апелює до вдячних земляків і мас–медіа. Так, на нещодавній прес–конференції він сміливо заявив, що всю повноту відповідальності за руйнування «Робінзона» бере на себе. При цьому звинуватив прокуратуру Криму в «підсобництві наркоділкам». Та через відомчу прес–службу відповіла: фігурант перекручує факти і політизує дану справу. Тому прокуратура «не буде втручатись у спір двох членів однієї партії за комплекс «Робінзон». Про кого персонально йдеться — ані пари з вуст. Отож інтрига мимоволі зберігається. Принаймні стосовно головного: алуштинський мер таки сяде за грати чи, навпаки, здобуде славу народного героя місцевого масштабу?