Не виключено, що на Македонію чекає повторення кривавих подій 2001 року. Албанці країни вже готують до приєднання чотирьох сіл до провінції Косово. Принаймні так стверджує колишній депутат парламенту та екскомандир албанської терористичної організації «Національна армія визволення Македонії» Джезаїр Шакірі. Ще наприкінці серпня він створив штаб із мобілізації албанців у районі сіл Танушевці, Брест, Маліна Маала та Гошинце. «Якщо тут з’являться македонські поліцейські чи військові, то ми будемо стріляти», — цитує македонська газета «Дневнік» останню заяву Шакірі. Уряд та МВС не реагують на діяльність албанських екстремістів. «Немає безпосередньої загрози національній безпеці», — стверджує міністр оборони Македонії Лазар Єленовський. А македонські ЗМІ нагадують, що саме з села Танушевці у лютому 2001 року почалося повстання албанських націоналістів проти центральної влади.
Сигналом до «вибуху» Македонії може стати надання незалежності Косову від Сербії. Про це застерігає колишній прем’єрміністр країни Любчо Георгієвський.
«Македонія перебуває в ситуації, схожій до тієї, що склалася на початку 90х років. Тільки тоді війною була охоплена вся Югославія, а тепер вона розгорається в трикутнику Косово—Сербія—Македонія, — пише Георгієвський у щойно виданому есе «Обличчям до істини». — Косовське питання сягає кульмінації. Біда, що будьяке вирішення цього питання принесе на Балкани тривалу кризу. Але в моїй країні ніхто про це не думає, не дискутує, не готується... Хоч бийся головою в стіну, але немає з ким спілкуватися про катастрофу, яка наближається».
Усупереч думці місцевих еліт, Любчо Георгієвський переконаний у необхідності «ампутації». «Угода про надання незалежності Косову лише на певний час (наприклад, на п’ять років) відкладе македонську катастрофу. А якщо станеться поділ Косова, то конфлікт виникне негайно. Тому що, за Охрідським мирним договором від 2001 року (міжнародний договір про припинення громадянської війни, в якій конфліктуючими сторонами були держава та албанська меншина Македонії. — Авт.), Македонія була перетворена на федеральну державу. За прикладом албанців Косова наші албанці вийдуть зі складу федерації. І міжнародна спільнота не матиме нічого проти», — такий сценарій бачить експрем’єр.
Як вирішення проблеми він пропагує таку ідею: «подарувати» певні частини Македонії чи то «Великій Албанії», чи то «Великому Косову». Мотив такий: «Ми не можемо жити спільно з албанцями разом з огляду на цивілізаційні, соціальні та релігійні відмінності. І не можемо боротися з ними, тому що за них відразу ж горою стане вся міжнародна спільнота».
Албанці Македонії і Косова є ісламськими фундаменталістами. Кожна родина має по семеро, десятеро дітей, а головним джерелом прибутків є торгівля наркотиками, проституція та контрабанда зброї. «Македонці, яким доводиться контактувати з албанцями, відчувають постійний тиск, — констатує Любчо Георгієвський. — Збудований після руйнівного землетрусу квартал Сінгелич у Скоп’є був винятково македонський, а тепер — албанським. Албанці викуповують будинок за будинком, тероризують тих македонців, хто ще залишився, змушують продавати свої будинки та квартири за копійки. Таке ж відбувається в інших містах. Саме тому я вважаю, що Македонія може стати третьою албанською державою на Балканах. Хочете фактів? На цей час албанці становлять 25 відсотків населення Македонії. Додайте велику кількість циган та турків у Західній Македонії, які все частіше записуються як албанці».
А ТИМ ЧАСОМ...
Те, що дипломати провідних держав не можуть вирішити, не становить проблеми для видавців австрійських нового шкільного атласу: у ньому Косове вже позначене як незалежна держава. «Форма букв, якими виписане слово «Косово», трохи інша, ніж у написанні назв інших країн, але це може помітити лише фахівець. А кордони Косова позначені жирною червоною лінією, тому що їх охороняє НАТО» — виправдовується Лукаш Бірсак, директор видавництва Hoelzel, яке першим «надало незалежність» Косову.
ДОСЬЄ «УМ»
41річний Любчо Георгієвський має болгарське етнічне коріння. 1990 року був ініціатором відродження заснованої ще 1883 року Демократичної партії македонської національної єдності (ВМРО). Досі вона залишається найбільшою політичною силою країни. У 1998—2002 роках — прем’єрміністр Республіки Македонія. Відіграв велику роль у створенні незалежної Македонії. Саме за його урядування, в 2001 році, країна пройшла через найбільшу кризу в своїй новітній історії — громадянську війну з албанською меншиною.
2003 року у зв’язку з розбіжностями з тодішнім головою Ніколо Груєвським заснував власну партію ВМРО–Народна партія, лідером якої залишається до цього часу. П’ять років тому Георгієвський пішов з великої політики.