Краще, ніж могло б бути

Загальний висновок із виборів–2007: народ дає «помаранчевим» ще один шанс. Українці, які, здавалося б, уже розчарувалися в політиках, яким доручали свою долю в 2004–му і 2006 роках, розщедрилися на справді неоціненний кредит довіри. Та й чи довіри? Швидше за все, помиляється той, хто вважає, що простий люд купився на його сміховинні обіцянки та інші популістські мантри. Народ не такий дурний. Просто він ще раз погодився на менше, на його думку, лихо. Полив своєю життєдайною водою вже майже всохле деревце європейського, а не євроазіатського, вектора своєї країни. І обрав просто з тих, хто є. Хоча міг почекати й кращих кандидатів. Близько 3% «проти всіх» — це значно менше, ніж очікувалося.

Головна сенсація виборів — звісно, відсотки, набрані БЮТ. Якщо минулого року «тимошенківці» були приємно здивовані тим, що мандати Ради отримали ті списочники з другої сотні, на яких вони й близько не розраховували, то тепер ситуація повторюється, тільки з поправкою на те, що парламентаріями можуть стати члени списку БЮТ в районі 160–го номеру. А оскільки імперативний мандат у нас так і не запроваджений, то чи встоять ці прості дядьки, підприємці середньої руки тощо під натиском пропозицій від колег із «синьої» фракції — перейти в іншу коаліцію за винагороду розміром –дцять, а то й десять мільйонів «зелених»? Чи не повториться ситуація минулого року: поки «помаранчеві» домовлятимуться, «Регіони» створюватимуть «шумову завісу» у вигляді проплаченого псевдоМайдану, блокуватимуть початок роботи ВР і паралельно організовуватимуть свою більшість? До речі, спокуса стосується й Банкової. Не даремно роздратований Янукович позавчора запропонував «нашим» широку коаліцію. Це було не тільки фактичне визнання поразки, а й справді заманлива пропозиція. Якщо хтось не захоче таким чином «об’єднувати Україну», ПР може пригрозити й громадською непокорою, принаймні на сході держави. Та й на Печерських пагорбах також.

У них тепер буде підкріплення — окрім КПУ, як мінімум ще й Блок Литвина. Так–так, хто сумнівається — мали б звернути увагу, що майже третина прохідної частини списку БЛ — це люди олігарха Василя Хмельницького, який фінансував кампанію «литинівців», але особисто балотується від «Регіонів». Чи варто сумніватися, що його команда піде проти свого шефа?

Після 30 вересня випробування тільки починаються. Юля, як видно, вражена своєю підтримкою, що досягла рівня симпатій до Януковича і значно перевищила «НУНСівські» відсотки Ющенка. А оскільки ці вибори були прологом виборів президентських (до речі, до них лишається всього якихось два роки), то чи не захоче Юлія Володимирівна замахнутися й на крісло Віктора Андрійовича, попередньо відвоювавши спільно з «НУНС» президентські повноваження? Якщо так, альянс «наших» і БЮТівців знову розпадеться, як це було восени 2005–го. Якщо «помаранчеві» лідери не домовляться, це означатиме, що вони знову виявляться дурнішими за народ, який дає їм шанс і втретє (!) з 2004 року голосує за демократичну більшість.

Цього разу — без участі продажних соціалістів. Хоча вчора, коли писалися ці рядки, сайт ЦВК показував дивовижні цифри: Мороз таки перетинав 3–відсотковий рубіж. Хотілося вірити, що до кінця підрахунків показник СПУ таки опуститься нижче заповітної позначки. Дивний усе–таки в нас народ...