Над прірвою в паперах

      Вище керівництво держави все ще їздить возом, тоді як головні спеціалісти окремих відомств давно вже пересіли на «Фольксвагени», вважають фахівці з інформаційно-комунікативних технологій. А втім це питання не стільки високих технологій, скільки демократичних засад у суспільстві. Зокрема, питання урядового менеджменту. Фахівці стверджують, що вже не існує технологічних перепон для прямого контакту громадян з урядовцями. Хоча виникає проблема здатності чиновника дати раду потенційно великим обсягам звернень громадян. Про це — в інтерв'ю з екс-урядовим секретарем Кабінету Міністрів України Віктором ЛИСИЦЬКИМ.

      — Почнемо з основного. Ви справді вважаєте, що електронний уряд стане реальністю найближчої перспективи?

      — Я у цьому переконаний. Йдеться про систему співпраці уряду і громадян (бізнесу, громадських організацій), яка базована на використанні інформаційно-комунікаційних технологій. Це підтверджує досвід високорозвинутих демократій, які є лідерами у реалізації e-урядів. Проголошена розбудова відкритого демократичного суспільства, орієнтація на інтеграцію в Європейську спільноту передбачають, що спорудження цієї інституційної драбинки має відбуватися за широкої участi громадян.

      — Але ж справа, власне, не так у самій електронній формі спілкування, як у гуманістичному підтексті таких стосунків. Чи не здається вам, що iз впровадженням електронного уряду в Україні будуть дуже великі проблеми?

      — В Україні відкрите демократичне  суспільство розбудовується протягом історично невеликого проміжку часу — лише 13-й рік. Однак у нас для відпрацювання демократичних процедур немає сторіч. Для того, щоб це стало реальністю в Україні, потрібно, аби діючий уряд відповідав світовим критеріям у своїй роботі. Насамперед ідеться про прозорість його роботи, особливо у процедурах підготовки та прийняття урядових рішень. Обов'язковою умовою є участь громадян у роботі урядів, задля чого слід проводити моніторинг громадської думки, зокрема публічні слухання і референдуми. Важливою складовою є також відповідальність урядовців перед громадянами, яка не тільки має чітке законодавче закріплення, а й стає нормою суспільної моралі та етики політиків.

      Практично всі уряди приймали спеціальні інституційні рішення для впровадження цієї системи, у зв'язку з чим призначали відповідальних за проект своєрідних генеральних конструкторів. Наприклад, у Великобританії було запроваджено спеціальну посаду електронного уповноваженого. Він підпорядковується безпосередньо прем'єр-міністрові й має у підпорядкуванні досить розвинену систему органів, які розробляють і впроваджують проект. В інших країнах дещо інші підходи до інституційної розбудови проекту. Але об’єднує ці проекти те, що e-урядом опікуються менеджери проектів, а не керівники тих чи інших міністерств і відомств.

      Актуальність реалізації проекту e-уряду в Україні посилюється тим, що формування сучасного демократичного уряду України ще далеке від завершення. Справа не в персоналіях або партійних нахилах. Йдеться про низьку інституційну спроможність уряду незалежної України. Впровадження ІКТ у спілкування уряду і громадян дозволить радикально прискорити цей процес. Інформаційне обслуговування громадян вже започатковано, але до надання послуг, які вимагають юридичного оформлення (видача різних урядових документів) ще дуже далеко. На мою думку, такий стан речей є результатом бездумного ставлення уряду до цього проекту. Домінування паперового документообігу у вищому ешелоні системи державного управління є досить переконливим доказом існуючого безладдя.

      — Чи не є перебільшенням те, що iз впровадженням «електронних» стосунків усе налагодиться? Ви відмовляєте урядові у демократичності, якщо він будує свої стосунки з громадянами, послуговуючись паперовою технологією?

      — Паперове спілкування урядів та громадян виключало повноцінне впровадження прямої демократії. Спроби досягти прийнятної прозорості та відкритості роботи урядів викликали величезні витрати і паперу, й інших ресурсів. Дуже важко було забезпечити вчасне інформування громадян. Ще складнішим було забезпечення інформування громадян у зручний для них спосіб. Дотримання інтегруючої, фінішної вимоги — зручне надання урядових послуг — в умовах використання паперових технологій залишалося лише добрим наміром.

      — Це звучить досить абстрактно. Спочатку не завадило б, щоб урядові рішення виглядали справедливими в очах більшості політично активних громадян.

      — Згоден. Уряд мусить довести, що він здатний впроваджувати ефективні соціальні трансформації. Інакше втрачається будь-який сенс надання урядових послуг громадянам. Та ще й у максимально зручний для них спосіб. Нові технологічні ІКТ-можливості дозволяють надавати урядові послуги 24 години на добу, 7 днів на тиждень. А втім таке трактування місії уряду є досить незвичним для нас — більшість громадян України  жила при плановому соціалізмі, за якого таке завдання майже не декларувалося.

      Що ж маємо сьогодні? Попри шалені обсяги законів, постанов, розпоряджень та окремих доручень вищого керівництва ми змушені констатувати наявність інституційної прірви. Уряд перевантажений вирішенням непритаманних йому питань, водночас він не має можливості системно і вчасно розробляти та впроваджувати конче необхідні інституційні зміни. Уряд не має «інституційної» драбинки, яка б дозволила йому вибратися з цієї прірви. Саме тому на 13-му році незалежності ми не маємо національної ідеї, яку можна було б довести до кожного верстата та робочого столу і яка б змогла об'єднати уряд і громадян саме у щоденній роботі. Не тільки народу України, а і його провідній верстві часто-густо не зрозуміла конструктивна складова діяльності уряду. Натомість їй добре зрозумілі хабарництво і здирництво органів влади, з якими він стикається щоденно.

      — Але ж якісні переваги ІКТ не дадуть належного ефекту без зміни найважливіших процедур роботи урядів.

      — Безумовно. Згадаймо, що передувало появі ідеї e-урядів. Вона виникла в результаті  бурхливого розвитку інтернет-спілкування громадян та електронної комерції. Отже ідея e-уряду — це природній продукт розвитку суспільства. У свою чергу, нові якості спілкування уряду і громадян, які виникли у результаті використання ІКТ, викликали потребу в удосконаленнi законодавчої бази. Безсистемність у реалізації e-уряду є результатом відсутності урядових рішень стосовно інституціональної основи e-уряду. Одним із найскладніших питань за нинішньої фінансової ситуації є виділення ресурсів для реалізації проекту.У цьому переважає відомчий підхід. Кошти на реалізацію стратегічних національних інтересів виділяють за залишковим принципом. Вищі ешелони влади аж ніяк не можуть відірватися від паперових технологій. Саме тому є можливими такі речі, коли термін виконання доручень Президента України добігає кінця раніше, ніж безпосередній виконавець отримає цей документ на відпрацювання. Погодьтеся, таке ставлення до використання найбільш дефіцитного ресурсу — уваги вищого керівництва держави — є вельми деструктивним.