Очі не бачили б і вуха не чули б
Сьогодні вона скрізь — на вуличних бігбордах і лайтбоксах, у телевізійних роликах, поштових скриньках, на мітингах, людях, автобусах. Її не вимкнеш, не спалиш, не виметеш. Вона призначена ніби для нас, проте існує в якомусь паралельному світі окремим життям, від чого стає ще нестерпнішою. Аби врятувати свої мізки від божевілля, ми скоро перестанемо вмикати телевізор взагалі. Але, як стверджують психологи, — це зовсім не вихід. Тоді піарники і політтехнологи вигадають для неї ще більш підступну форму подачі і під галас чергових виборів таки збудуть свій товар. А, між іншим, питання: «Наскільки безпечне для нашого психологічного здоров’я засилля політичної реклами?» має досить невтішну відповідь.