Мандри поляка Анджея Стасюка не можна назвати туризмом у звичному значенні слова, при якому колекціонер вражень поспішає «відмітитись» у знакових місцевостях, обов’язково сфоткатись біля підніжжя якоїсь із уславлених пам’яток («Це ось я, а це Ейфель!») та повернутись назад, так і не задумавшись, що за люди населяють оті краї. Якби видання про його подорожування обмежилося подібним джентльменським несесером, воно б не перетворилось у Польщі на бестселер, як книжка «Дорогою на Бабадаґ» (український переклад — «Критика», 2007), а стало б, найвірогідніше, «одним із» у масиві аналогічної літературної продукції.

Напередодні відкриття нового філармонійного сезону київські знавці музики та мистецтва представили широкому загалові рідкісну для нашого часу книгу «Партесні концерти XVII—XVIII ст. із Київської колекції». Особлива цінність видання в тому, що воно містить не тільки хорові партитури «трьох китів» української барокової музики М. Березовського, Д. Бортнянського та А. Веделя, а й повертає до життя низку невідомих творів анонімних та несправедливо забутих авторів.