Не перший рік від наступу Дніпра потерпають мешканці острівних селищ, що розбіглися узбережжям могутньої річки. Наразі деякі з хатин від води відділяє вже не більше десяти метрів суходолу! За рік ця відстань скорочується приблизно на метр, кажуть спостережливі острівчани. Зазвичай це особливо помітно після весняних повеней. Відтак усі, хто має родичів у «материковому» Запоріжжі чи кошти для придбання бодай якої–небудь квартири, перебираються жити деінде, чимдалі від «майбутнього потопу». У селищі Садівниче, приміром, лишилося не більше двох десятків дворів.
«У нас затопило пам’ятник Невідомому солдату й усі городи понад берегом, — бідкається Євгенія Сьомка. — Недавно ми ще мали можливість ходити вздовж Дніпра, а тепер уже й паркани підмило...». «Була там дорога, росли верби і тополі, — згадує Тетяна Товстокорова. — Ходили, підводами їздили. Ні дерев, ні коней... Ні нашого малинника — пішов під воду!». «А що буде з хатою років за десять? До води — дванадцять метрів! Ми заміряли, — розповідає Іван Товстокоров. — Укріпляти берег треба! Тільки не так, як це сьогодні робиться: шинами і будівельним сміттям наступ Дніпра не зупинити! Навіть піском, за вантажівку якого ми вже платимо по півтисячі».
Люди розуміють, що «капукріплення» потрібно зводити вздовж усього берега. І кажуть: якщо держава для цього не знайде коштів, то скоро і нас тут не знайдуть — змиє! Біда згуртувала острівчан, і вони гуртом укріпили прибережну смугу висадженням дерев і кущів дикого винограду. Та це не є панацеєю від зсуву грунтів і підтоплення. Подружжя Товстокорових стверджує, що посадовці — від дирекції заповідника до уряду — одержали від хортівчан не одне SOS, та реакція майже нульова. На цей докір заступник генерального директора національного заповідника «Хортиця» Сергій Сурченко зреагував дипломатично: проблема, мовляв, для нас не є новиною, а про сигнали людей не чув: «Їх не було. Принаймні упродовж останнього року, коли почав тут працювати».
Власне заповідник фінансує держава, але для використання коштів потрібне рішення сесії міськради. Додаткові кошти для укріплення берега (довжиною, щоправда, лише 800 метрів) вже були заплановані — відповідною програмою, яку затвердили ще у 2005 році. Та «фінансового духу» державі вистачило тільки на «дистанцію» у двісті метрів, каже головний інженер заповідника Віктор Матросенко. «Лише завезли частину матеріалів, почати берег відсипати, як фінансового краника перекрили. На 2007 рік не заплановано жодної копійки. Виконали тільки 28 відсотків робіт, передбачених програмою».
Про це йдеться у пояснювальній записці щодо об’єкту незавершеного будівництва — укріплення узбережжя острова Хортиця: кошторис проекту — чотири мільйони гривень, станом на 1 вересня освоєно 1,3 млн. Фахівці заповідника певні: «замороження» робіт призведе до того, що витрачені кошти просто змиє водою — у майже прямому значенні.