Нова арка у Чорнобилі

Чуткам про черговий «витік радіації» з–під нещільного «ковпака» над Чорнобильською атомною станцією, які періодично поширюються серед активних громадян, схоже, вирішили покласти край. А заодно й локалізувати проблему, яка з часом таки набувала гостроти: саркофаг будували ще за радянськими технологіями, та й понад двадцятиліття, що минуло від початку його експлуатації, — термін для такого об’єкта чималий.

Тривалі перемовини — хто будуватиме, як і за чиї гроші — нарешті результативно завершилися. Вчора у залі державних заходів секретаріату Президента за присутності Віктора Ющенка було підписано угоду між ЧАЕС та французьким концерном «Новарка». Інша компанія — американський концерн «Холтес» — також долучиться до будівельних робіт на зараженій території: заокеанські фахівці зводитимуть там сховище відпрацьованого палива з ЧАЕС. Фінансування робіт проводитиметься за участі Європейського банку реконструкції та розвитку. Президент цього банку Жан Лем’єр, до речі, був присутній на церемонії підписання угод.

Як повідомив напередодні перший заступник глави секретаріату Президента Олександр Чалий, вартість контракту на будівництво саркофагу — 505 мільйонів доларів, а термін виконання робіт — п’ять років. Сховище ядерного палива обійдеться дещо дешевше — близько 200 мільйонів американських грошових одиниць, і готовим воно буде трохи менше, ніж за чотири з половиною роки. «Підписання цього контракту — це початок глобального проекту у сфері ядерної безпеки, за яким Україна співпрацюватиме з провідними країнами світу, насамперед, з країнами–донорами. Це перший практичний крок, який означатиме, що ми приступаємо до конкретних дій щодо перетворення 4–го енергоблоку і всієї ЧАЕС на екологічно безпечний об’єкт», — сказав пан Чалий.

Днями Україна приєдналася до Ініціативи глобального партнерства в ядерній енергетиці, заснованої найбільшими державами світу, що продукують атомну енергію, — США, Росією, Китаєм, Францією і Японією. Відповідну заяву у Відні, в рамках конференції МАГАТЕ, підписав міністр палива та енергетики Юрій Бойко.

Ініціатива є свого роду центром координації інвестицій в атомній галузі. Таким чином, наша держава фактично визначила коло потенційних фінансових донорів у свою ядерну галузь. Серед найближчих практичних дивідендів, які ми можемо отримати після підписання угоди з державами «п’ятірки», — офіційне визнання вітчизняних реакторів типу ВВЕР, що їх використовують на українських атомних станціях, безпечними і непридатними для використання у військових цілях. А отже, ми зможемо активно експортувати технології й устаткування для цього типу реакторів.

Для нашої держави — завдання доволі актуальне. Особливо, враховуючи, що Енергетична стратегія України передбачає упродовж наступних двадцяти років удвічі збільшити частку атомної енергетики у загальному балансі. Для цього до п’ятнадцяти існуючих енергоблоків мають додати ще одинадцять новозбудованих.