Роман Сеник: загиблий герой Майдану не розлучався із прапором України (відео)

20:46, 28.02.2019

“Я стою тут за вас, ваших дітей, онуків, за Україну. Хтось мусить стояти”, - це були останні слова героя небесної Сотні Романа Сеника в телефонній розмові з рідними 22-го січня 2014 року.

Під час протистоянь на Грушевського, які назвали “Кривавою Водохрещею” він отримав два поранення.

Спершу осколки гранати поранили чоловіку ногу. Та щойно лікарі обробили рану, Роман не роздумуючи повернувся на барикади.

Друге поранення було серйознішим. Куля 12-го калібру поцілила йому у плече, пройшла згори вниз через легеню та застрягла в ребрі.

“Було безліч дзвінків, на які він не відповідав. А через три години мені зателефонували і сказали, що він поранений: його оперують”, - згадує сестра загиблого Героя Майдану Леся Лисак.

На другий день вона була в лікарні. Роман переніс кілька операцій, втратив три з половиною літри крові. Намагаючись врятувати Романа, лікарі ампутували йому руку.

Леся крізь сльози згадує: просила брата відкрити очі, якщо він її чує. І Роман Сеник відкрив. Та через два дні 25 січня 2014 року його не стало.

Роман Сеник входив у 29­-ту Бойківську сотню самооборони. Він мав воєнний досвід: служив у контенгенті Миротворчих сил ООН у Югославії. Та на Майдан приїхав на мирний протест.

Замість зброї Роман Сеник носив із собою стяг України із надписом Турка. Це назва містечка, де Роман працював оператором заправки. За це побратими прозвали його «турківським прапороносцем».

“Коли на Майдані співали гімн України, він набирав мене і казав: слухай. Він хотів, щоб цей гімн України почув весь світ”, - згадками про загиблого у Революції гідності брата Леся Лисак поділилася у відео для проекту “характери гідності”.



Відео до роковин тих подій зняли спільно Національний музей Революції Гідності та організація "Родина Героїв Небесної Сотні".

Дивіться історії інших загиблих Героїв Небесної сотні. Зокрема, як у Небесній сотні опинився неповнолітній студент Назар Войтович; чому «блакитна каска ООН» не захистила героя Майдану Устима Голоднюка від кулі снайпера; як Володимир Жеребний після 12-годинного нічного чергування повернувся на барикади, де й загинув; та за що на Майдані загинув професійний гандболіст 33-річний Анатолій Жаловага.