Екватор війни: фактори деокупації території України

Із філософії конфуціанства випливає, що, як правило, держава руйнується із середини, а зовнішні сили лише завершують її поразку.

Як  не прикро  визнавати, але драматичний досвід історичних визвольних змагань та суперечливий перебіг відновлення української державності в новітню епоху, підтверджують таку китайську мудрість.

Бо здобувши мирним шляхом незалежність, різні владно-управлінські моделі не визначили чітку національну ідею. Не забезпечили рішучу декомунізацію, деколонізацію, люстрацію антиукраїнського елементу та позбавлення суспільства від духовного рабства московського патріархату. Допустили шабаш проросійських політичних сил та розгул ідеології імперського націонал-шовіністичного "руського міра".  Ігноруючи реальні загрози з боку колишньої метрополії, вітчизняне корумповане панство злочинно позбулося третього у світі ядерного арсеналу, не отримавши жодних міжнародно-правових і юридично зобов'язуючих гарантій  безпеки держави від підписантів Будапештського меморандуму.

Під сумнівними пацифістськими теоріями підсвідомо, а подекуди і свідомо методично та послідовно руйнували сектор безпеки і оборони та потужний оборонно-промисловий, науковий і конструкторський потенціал країни. Позбавляючи націю спроможності по справжньому захистити суверенність і цілісність країни. А також забезпечити належний соціальний пакет для громадян молодої демократії.

Як наслідок, анексія Криму, терористично-колаборантський заколот на Донбасі та широкомасштабна збройна агресія росії проти України.

І все ж , попри українські негаразди і п'яту колону, на які розраховував кремль, знавіснілий диктатор путін прорахувався.

Нова генерація вищого військово-політичного керівництва  держави, ЗСУ і патріотичні сили країни зуміли оперативно мобілізувати внутрішні і зовнішні ресурси для відсічі агресору і звільнення понад 50% окупованих ворогом територій.

Але, як бачиться, російської агресії можливо було б уникнути. Коли  владний олімп своєчасно реагував на очевидні загрози. А партнери, на чолі із США діяли стосовно москви рішуче і наступально. Реально усвідомлюючи виклики для безпеки земної цивілізації.

Адже кремлівським муміям ніколи не були властиві хоробрість та міцні фаберже.  Нащадки Золотої орди завжди блефували, прямо і опосередковано вводили в оману близьких і далеких сусідів, корумпували і залякували західну еліту. І на такому намагалися, інколи і небезуспішно, грати свою партію  на геополітичній мапі. Усвідомлюючи, що мілітарно -економічний потенціал росії не співмірний в рази із аналогічними потужностями колективного Заходу загалом і НАТО зокрема.

В таких умовах Вашингтону і Брюсселю достатньо було б направити у Чорне море авіаносно-корабельну групу та привести у бойову готовність війська НАТО у Європі. В такому разі як такого вторгнення в Україну не відбулося б. Адже повітряно-морська коаліція у Середземному морі захистила Ізраїль від ракетно-шахедних атак Ірану, Лівану і хуситів. А нещодавно, після підписання стратегічної угоди між  росією і КНДР, Вашингтон направив до берегів Південної Кореї потужний авіаносець. Категорично войовничою є позиція США щодо унеможливлення окупації Тайваню Китаєм.

Розумники закинуть, що у Вашингтона зовсім інший статус стосунків із цими країнами . В такому разі як бути із міжнародним правом і Хартією ООН.

Пора у столицях ЄС і США усвідомити, що країни, які задекларували свій рух у євроатлантичний простір, потрібно не лише повчати, милувати зручною риторикою, але й захищати від зазіхань диктаторсько -терористичних автократій.

Тому що стратегія Вашингтона і НАТО щодо управління ризиками ескалації лише заохочує агресора до подальшої експансії. І формує у таборах Альянсу та ЄС таких сателітів росії як  орбана і фіцо . А такі країни як КНР та Індія до продукування миротворчих пропозицій стосовно України на користь кремля. Не виключається також можливість якихось "договорняків" між постійними членами РБ ООН стосовно розподілу сфер впливу і мовчазної згоди на захоплення чужих територій. І це в  обставинах, коли Україна є одним із засновників ООН, а росія незаконно посіла місце постійного члена РБ ООН.

І таке яскраво  проявилося  в період, коли Вашингтон і Альянс на тривалий час  призупинили надавати Україні мілітарну і  фінансову допомогу. Як  наслідок, ЗСУ втратили наступальний імпульс  і вимушені в більшості вести оборонні операції .

Тим не менше, є підстави вважати, що російсько-українська війна досягла свого екватора і при певних умовах є виграшною для Києва протягом півтора - двох років .

Визначальним фактором для деокупації захоплених ворогом територій будуть результати  президентських виборів у США. Проте, вже зараз Україна очікує від лідерського партнера і його союзників усунення всіх червоних ліній щодо надання далекобійної зброї та отримання дозволу вражати військові об'єкти і дотичні до них структур у глибині росії.

На липневому саміті НАТО політично запросити Україну в Альянс, а також узгодити створення антипутінської воєнної коаліції та визначити параметри подальшого нарощування  мілітарної, фінансово - економічної і політико - дипломатичної підтримки Києва.

Українській стороні у переговорній групі стосовно членства в ЄС забезпечити переконливу аргументацію, стосовно готовності Києва до повноцінного приєднання до європейської сім'ї народів.

Враховуючи прогрес на першому етапі Глобального форуму миру, Україні у подальшому при ухваленні безпекових угод, переконувати партнерів у наданні Києву юридично зобов'язуючих гарантій безпеки на випадок агресії іншої сторони. Так як росія і кндр нещодавно подібну двосторонню угоду ухвалили , що є викликом глобальній демократії.

Уряду та бізнес-структурам України оптимізувати спільно із зарубіжними компаніями виробництво відповідного озброєння, військової техніки і боєприпасів як на контрольованій території країни, так і в зарубіжжі .

Потребує подальшого вдосконалення логістична складова сектору безпеки і оборони у контексті планування і здійснення переміщення і постачання військ, спеціальних і правоохоронних органів. Забезпечити стійкість і гнучкість ланцюжків постачання, особливо до несподіваного попиту. Зосередити зусилля на формуванні стратегічних резервів і запасів  , критично важливих для реалізації військових операцій. Унеможливити прояви корупції у  логістиці. Постільки, якщо артилерія - бог війни, то логістика храм  ЗСУ.

У постійному полі зору  вищого командування повинна бути кадрова політика у секторі безпеки і оборони. Особливо у підборі, розстановці і використанні командного складу середньої і вищої ланки. Максимального задіяння "золотого генеральського фонду", який перебуває в розпорядженні, резерві чи запасі. Із урахуванням реальних обставин, при призначеннях враховувати принцип правильного співвідношення молодих і досвідчених кадрів. МО і генштабу ЗСУ для удосконалення управління військами, вивчити питання про запровадження інституту представника ставки Верховного головнокомандувача.

Враховуючи, що путін позиціонував росію поза міжнародним законодавством, диктатор повинен бути підданий глобальному остракізму. Водночас, українській стороні через легальні і латентні канали  доносити до світової спільноти і російської еліти та представників політичної еміграції злочинну сутність путінського режиму та необхідність його повалення в інтересах відновлення демократичних прав і свобод громадянського суспільства  та  державної суб'єктності поневолених народів.

Із огляду на набутий СБУ та іншими спецслужбами і правоохоронними органами досвід у боротьбі із розвідувально -диверсійною діяльністю ворога, посилення потребує контррозвідувальний та адміністративний режим, а також урізноманітнення загальної і індивідуальної профілактики у середовищі секретоносіїв, громадськості. Особливо у прифронтовій зоні та в оточенні об'єктів критичної інфраструктури .

Командуванню ЗСУ, МО спільно із ПЦУ для зміцнення духовного, морально-психологічного стану, бойового духу та патріотизму  воїнів  збільшити кількість та посилити роль військових капеланів.

Незважаючи на досить складну обстановку на фронті та у країні загалом, є всі підстави стверджувати , що українську державу збережено , вона функціонує і продукує оптимістичні наративи у сьогоденні та на майбутнє . 

Тепер основна боротьба відбувається за  те , в яких кордонах Україна існуватиме і  завдяки чому держава буде відновлена у міжнародно визнаних кордонах як суверенна, демократична і духовна країна.

Досягнення такої святої і шляхетної мети можливе лише при єдності нації  та консолідації всіх складових політичної палітри суспільства і потужного патріотично вмотивованого сектору безпеки і оборони.

Василь  БОГДАН, експерт з питань безпеки, генерал-лейтенант, публіцист