Дмитро Коцюбайло, друг Да Вінчі. Один з тих, хто змінює час та світ, один з творців української свободи та української нації. (facebook.com/butusov.yuriy)
Сьогодні перший день народження, коли ми його не вітаємо, а згадуємо.
27 років життя, 9 років війни.
З першого дня утворення "Правого сектору" на Майдані у листопаді 2013-го він призвав себе на війну за Україну.
Він був єдиний, хто воював на фронті 9 років безперервно.
Він створив єдиний добровольчий неофіційний загін, у якого була своя гармата, міномет, ракетні комплекси, усі види гранатометів.
Йому багато разів намагались заборонити воювати, намагались забрати зброю - але співробітники СБУ які приходили з обшуками та бачили його роботу, потім тиснули йому руки та привозили своїх дітей для знайомства яким має бути справжній патріот.
Він стріляв попри усі заборони, щоб окупанти ніде не могли задавити наші позиції вогнем.
Його знали та про нього постійно згадували вороги, хоча в жодному бойовому донесенні він не згадувався.
Він не отримував від держави до моменту зарахування на службу у 22-му ні копійки - його боротьбу утримував український народ, люди, які знайомились з ним і вірили його слову та погляду.
Він прийшов на війну добровольцем, не мав ніякої військової освіти, але навчився та досконало оволодів багатьма військовими спеціальностями - піхотинець, навідник, командир розрахунку, на кулеметі, АГС, мінометах, СПГ, ПТРК, гаубицях, танку.
Його перший запис у військовому квитку - командир механізованого батальйону ЗСУ.
Його авторитет у 27 років був таким, що він єдиний командир, який казав генералам в обличчя, що він думає про бездарне планування, про помилки та некомпетентність, влаштовував скандали, і плани змінювались, бо його слово мало особливу вагу.
Він мріяв про свій будинок, про свою родину, але його кохання теж було лише на війні - він довірив своїй коханій Аліні медичну частину батальйону.
27 років - а так багато "перший", "єдиний", "найбільше"...
Дмитро Коцюбайло, друг Да Вінчі. Один з тих, хто змінює час та світ, один з творців української свободи та української нації.
Друже, ти і зараз наш командир.
Як повідомляла «УМ», Український католицький університет започаткував стипендію імені Дмитра Коцюбайла.
Мілітарна ескалація на Близькому Сході, внаслідок якої ліквідовано іранського духовного лідера Хаменеі, але не призвело до падіння реакційного режиму ісламістів, зайве засвідчує: сильні світу цього остаточно стали надавати перевагу силовим методам для врегулювання двох й багатосторонніх суперечок. >>
Для нас це абсолютний джекпот. Іран - це ключова шестірня у машині російського терору. Вони клепають "Шахеди", які летять на наші міста, і передають Москві балістику та технології. Фізичне знищення іранського ВПК означає, що російська логістика одномоментно втрачає свого головного донора. >>
19 лютого 2014— дата, яка мала б звучати значно гучніше. Саме цього дня, дванадцять років тому, розпочалася Війна за Незалежність України. Ця дата зафіксована в українському законодавстві. Але в публічних комунікаціях — навіть на найвищому рівні — її майже не чути. >>
Вся система «Азову», починаючи від підготовки особового складу і планування операцій, закінчуючи забезпеченням своєчасної медичної допомоги пораненим та великою інфраструктурою довкола підрозділу, побудована саме за цією логікою — життя та здоров’я особового складу є нашою головною, найбільшою цінні >>
«Україна молода» продовжує друкувати найцікавіші дописи із соціальної мережі «Фейсбук», які віддзеркалюють події та емоції російсько-української війни, повномасштабний період якої триває уже три роки й одинадцять місяців. >>
Це не просто намети у дворах Київської Троєщини. Це — вівтарі нашої волі. Ворог знову намагається занурити нас у середньовіччя, відібравши світло, воду і тепло. >>
