Страшний урок історії не залишився в минулому: Кремль чинить злочини знову
Пам'ять про жертв політичних репресій – не лише сторінка минулого, а пересторога для сьогодення і майбутнього. >>
Княжий знак полоцьких князів з печатки. (facebook.com/oleksandr.alfyorov)
Дуже багато друзів надіслали мені новину про знахідку під Мінськом денця глечика з тризубом. Білоруські археологи атрибутували цей знак сину Володимира святого та Рогніди – князю Ізяславу.
Вони і праві і не праві – тризуб Ізяслава, але не Ізяслава!
Внесу трохи ясності.
Ізяслав Володимирович - засновник полоцької гілки Рюриковичів, був полоцьким князем у 990-1001 році. Знак із денця має свою специфіку виконання і характерний для знаків дітей Володимира – Ярослава Мудрого та Мстислава. Тож, можна сказати, що це за стилістикою знак Ізяслава.
Але! За часів Ізяслава ми не знаємо клейм на денцях посуду із княжими знаками. А цей матеріал відомий тисячами знахідок! Перші клейма, з княжими знаками на посуді це 30-і роки 11 ст. з Києва із тризубом Ярослава Мудрого. Тобто на денці тризуб Ізяслава, але його зображення на денці могло з’явитись через кілька десятків років після його смерті!
Як таке може бути? А секрет простий. Полоцькі князі зберегли тризуб з перехрещеним середнім зубом без змін протягом кількох століть. Зокрема про це свідчить аналогічний знак, справді Ізяслава, вирізаний на обушку і знайдений у Мінську з датуванням кінцем 10 століття; і печатки з тим самим тризубом 12 століття.
Полоцькі князі спадкували без змін знак батьків протягом кількох поколінь. Тож, знак Ізяслава Володимировича успадкував його син Брячислав Ізяславич за правління якого (1003-1044 рр) і почали на денця посуду ставити клейма з княжими знаками. Тож, на денці знак саме Брячислава, який успадкував його від свого батька Ізяслава.
Начебто тонкощі, але вони потрібні. Так, наприклад, ми з вами дізнались, що Міністерство культури та інформаційної політики України розмістило до Дня Української Державності вигаданий тризуб на рекламних матеріалах. Або ж те, що на сокирі, яку нещодавно подарували до Національного музею історії України, зображений фантастичний тризуб, що доводить, що експонат є сучасною підробкою.
Як кажуть, хтось ховається в дрібницях))
Пам'ять про жертв політичних репресій – не лише сторінка минулого, а пересторога для сьогодення і майбутнього. >>
Найнебезпечніше в такій пам’яті — перетворення історії на політичну зброю. Коли одна сторона говорить лише про власних жертв і не бачить жертв іншої, пам’ять перестає лікувати і починає знову розділяти. >>
Коли наш воїн, наш звитяжний лицар Микола Андрійчук відходить у вічність, сама українська земля, в образі цього благородного птаха, приходить віддати йому останню шану. Це не просто лелека. Це — дух нашої нації, це голос тисячолітньої історії, що схиляє голову перед подвигом Героя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
На цьому місці мав би стояти пам'ятник. Це може бути пам'ятник воїну-захиснику. І я точно знаю, що актуальність цього пам'ятника була б ще багато років на вищому рівні. >>