Роздуми, що таке зло - розкіш мирного часу

У залі очікування краківського аеропорту мила дівчина в окулярах чуттєво розчісує довге волосся бородатому русявому хлопцю, який мружиться від задоволення і стріпує головою.

Це така інтимна сцена, а я не можу відвести очей.  У хлопця  немає заборони на виїзд і не треба вибирати - іти в ЗСУ, ТерО чи переїхати на захід України, щоб бути в безпеці і ловити на собі сердиті погляди.

Я дивлюся на людей, таких схожих на нас вчорашніх, які мають право на слабкощі, помилки, обурення, песимізм, свої збочення і егоїзм, і думаю, що вся наша різноманітність в екстремальній ситуації зводиться до такої заперечуваної і нелюбої дуальності: ти вибираєш сторону добра чи зла - третього не дано.

Роздуми, що таке зло - розкіш мирного часу, під обстрілами все максимально прояснюється.  Я думаю, чи зможуть вони, якщо доведеться, відмовитися від індивідуальних примх і об‘єднатися, щоб стати єдиним організмом, направленим на одне - знищити ворога і повернути собі мирне життя, яке вже ніколи не буде таким, як до.

Дівчинка навпроти мене посміхається так довірливо, в її очах немає страху, які переживають зараз наші діти. Мені так хочеться захистити її посмішку, і по факту наші ЗСУ її таки захищають.

Я повернуся через кілька днів в Україну, але перед тим маю переконатися, чи моєму сину там, де він тепер є, видали протигаз і чи провели інструктаж. На 1 міліграм мені буде легше, якщо я знатиму, що так.

Я дуже хочу, щоб він сидів тут поруч і ми обговорювали, куди в Венеції  чи в Парижі підемо разом, а куди кожен окремо, що будемо робити вечорами, з ким із знайомих зустрінемось. Натомість я питаю про протигаз і мені соромно за ці кілька днів, які я побуду в світі миру. В світі до 24 лютого. Я зрозуміла, що таке летіти назад у майбутнє...

Я намагаюся розправити плечі, щоб не виглядати нещасною, я хочу бути гордою - за свій народ, за свою країну, але по-моєму, входить погано - заважає біль.

Дякую ЗСУ за Україну!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Принцеска на війні. Тетяна Чубар із Конотопа насипає ворогу з САУ.