Обережно: ворожа пропаганда

Вісім років (насправді, думаю, що вже років 15) я писала і казала про те, що Росія перемагає нас інформаційно. Після 24 лютого сталося те, на що мало хто очікував: українці дали ворогам тягла на всіх фронтах, включно з медійним. Півтора місяці і світ, і наші співвітчизники чують і сприймають майже виключно українську позицію.

У мене немає зараз ні часу, ні можливостей не лише працювати в інформаційному полі, а й навіть відстежувати, що там робиться. Але все ж помітила: як на фронтах ворог змінює тактику, намагається перегрупуватися й підготуватися до нового наступу - так само він пробує взяти реванш в інфополі. Два моменти, на які варто звернути увагу:

1) відео з українськими полоненими на розкрученому російському ЮТуб-каналі. Під цим відео сотні коментарів від росіян, і всі однотипні. В них немає звичних для нас зневаги, образ і погроз на адресу українських воїнів. От реально жодного немає. Замість цього - підтримка, навіть захоплення, спільний загальний меседж: здатися в полон - не ганьба, а майже подвиг, ці хлопці справжні герої, бо зберегли свої життя для своїх близьких і життя російських воїнів.

Ясна річ, усе це організовано з метою примусити наших вояків здаватися - мовляв, у полоні до них ставитимуться як до героїв. Ага, зараз. Звільнених з полону українок з поголеними головами бачили всі. І це далеко не найстрашніше, що трапляється з нашими бранцями.

Що робити? А просто: не вірити абсолютно нічому, що походить з Росії. Щось кажуть чи пишуть - значить, брешуть. Крапка. 

2) Фейки, розповсюджувані росіянами про їхні власні звірства. Щоб приховати від світової спільноти свої цілком реальні військові злочини, вони нібито від імені українців роблять вкиди про конкретні  звірства, яких насправді не було. Коли з телеграм-каналів ці "новини" перекочовують у медіа, в тому числі західні,  факт-чекери їх легко спростовують, і після цього виникає сумнів у всьому, що ми кажемо про противника.

Що робити? Не розповсюджувати неперевірену інфу.

Перевіреною чи відносно перевіреною можна вважати інформацію з офіційних джерел, а також сказане людьми, які мають реальне ім'я, прізвище і обличчя, і бачили подію на власні очі, або хтось гідний їхньої довіри бачив - саме бачив, а не знає з чуток.

І взагалі, всім треба пам'ятати банальну істину: слово - зброя. Знайомство зі зброєю починається з вивчення правил безпеки. Щоб своїх не постріляти.