На вулицях міст у Швейцарії майорять українські прапори. (facebook.com/bilozerska)
Вісім років (насправді, думаю, що вже років 15) я писала і казала про те, що Росія перемагає нас інформаційно. Після 24 лютого сталося те, на що мало хто очікував: українці дали ворогам тягла на всіх фронтах, включно з медійним. Півтора місяці і світ, і наші співвітчизники чують і сприймають майже виключно українську позицію.
У мене немає зараз ні часу, ні можливостей не лише працювати в інформаційному полі, а й навіть відстежувати, що там робиться. Але все ж помітила: як на фронтах ворог змінює тактику, намагається перегрупуватися й підготуватися до нового наступу - так само він пробує взяти реванш в інфополі. Два моменти, на які варто звернути увагу:
1) відео з українськими полоненими на розкрученому російському ЮТуб-каналі. Під цим відео сотні коментарів від росіян, і всі однотипні. В них немає звичних для нас зневаги, образ і погроз на адресу українських воїнів. От реально жодного немає. Замість цього - підтримка, навіть захоплення, спільний загальний меседж: здатися в полон - не ганьба, а майже подвиг, ці хлопці справжні герої, бо зберегли свої життя для своїх близьких і життя російських воїнів.
Ясна річ, усе це організовано з метою примусити наших вояків здаватися - мовляв, у полоні до них ставитимуться як до героїв. Ага, зараз. Звільнених з полону українок з поголеними головами бачили всі. І це далеко не найстрашніше, що трапляється з нашими бранцями.
Що робити? А просто: не вірити абсолютно нічому, що походить з Росії. Щось кажуть чи пишуть - значить, брешуть. Крапка.
2) Фейки, розповсюджувані росіянами про їхні власні звірства. Щоб приховати від світової спільноти свої цілком реальні військові злочини, вони нібито від імені українців роблять вкиди про конкретні звірства, яких насправді не було. Коли з телеграм-каналів ці "новини" перекочовують у медіа, в тому числі західні, факт-чекери їх легко спростовують, і після цього виникає сумнів у всьому, що ми кажемо про противника.
Що робити? Не розповсюджувати неперевірену інфу.
Перевіреною чи відносно перевіреною можна вважати інформацію з офіційних джерел, а також сказане людьми, які мають реальне ім'я, прізвище і обличчя, і бачили подію на власні очі, або хтось гідний їхньої довіри бачив - саме бачив, а не знає з чуток.
І взагалі, всім треба пам'ятати банальну істину: слово - зброя. Знайомство зі зброєю починається з вивчення правил безпеки. Щоб своїх не постріляти.
Полковник Болбочан і Василь Вишиваний, він же Вільгельм Габсбург, переможна весна 1918 року. Запорізькі степи. Українська армія наступає і звільняє від московських більшовиків українські землі. Момент перемоги української зброї. >>
Мілітарна ескалація на Близькому Сході, внаслідок якої ліквідовано іранського духовного лідера Хаменеі, але не призвело до падіння реакційного режиму ісламістів, зайве засвідчує: сильні світу цього остаточно стали надавати перевагу силовим методам для врегулювання двох й багатосторонніх суперечок. >>
Для нас це абсолютний джекпот. Іран - це ключова шестірня у машині російського терору. Вони клепають "Шахеди", які летять на наші міста, і передають Москві балістику та технології. Фізичне знищення іранського ВПК означає, що російська логістика одномоментно втрачає свого головного донора. >>
19 лютого 2014— дата, яка мала б звучати значно гучніше. Саме цього дня, дванадцять років тому, розпочалася Війна за Незалежність України. Ця дата зафіксована в українському законодавстві. Але в публічних комунікаціях — навіть на найвищому рівні — її майже не чути. >>
Це не просто намети у дворах Київської Троєщини. Це — вівтарі нашої волі. Ворог знову намагається занурити нас у середньовіччя, відібравши світло, воду і тепло. >>
18 жовтня 2025 прес-секретар Білого дому пані Керолайн Лівітт звернулася з відозвою, в якій є така фраза: «Президент США сказав обом сторонам: війна триває занадто довго, занадто багато невинних людей загинуло. >>
