Тридцять срібняків від президента

Вочевидь покручі офісу президента, які готували його пресмарафон,  не обізнані у біблійній історії. Інакше вони б знали про токсичність цифри 30 і не пропонували б В. Зеленському таку кількість питань для відповіді журналістам.

Адже за таку ганебну суму Іуда зрадив месію Ісуса Христа. Хоча, коли таким опікувалися необільшовики атеїсти, то в такому разі подібний ляп і обурлива реакція громадськості на сумнівні  і в більшості непереконливі спічі президента є закономірними.

Не говорячи вже про тенденційно вибірковий алгоритм запрошених журналістів із відповідних видань. Що cамо по собі демонструє існування в державі проблем із свободою слова.

Загальне спостереження свідчить про те, що президент перебуває під враженням уже існуючої в Україні жорсткої політичної кризи, конструктивного виходу із якої він, не  бачить. Тому вину за таке намагався перекласти на "некомпетентних" функціонерів спецслужб, політичних опонентів, недієздатні суди, правоохоронців, зрадливих олігархів та залежне від них меркантильне журналістське середовище, що дестабілізує на користь Москви обстановку  в Україні.

Дісталося «авантюристу і аферисту», колишньому керівнику  ГУР МО України В. Бурбі, який   і "провалив, створену в його уяві спецоперацію по вагнерівцям"  (чим вже обурилися журналісти  Белінгкет) та  "незаконно  розголосив таємну інформацію".

Статус одного із провідників ініційованого нібито Кремлем державного перевороту 01.12.2021 р. отримав олігарх Р. Ахметов (що він категорично спростував).

Винуватцем здачі Криму бездоказово визначено О. Турчинова, а Донбасу П. Порошенка. Останнього звинувачено також у тому, що він разом із В. Бурбою сприяв розриву союзницьких відносин із США і Туреччиною.

У розголошенні таємної інформації щодо застосування на східному фронті ударних безпілотників що могло привести до тяжких втрат особового складу, огульно звинувачено журналіста Ю. Бутусова. Дестабілізатором ситуації у державі оголошено ведучого програми " Свобода слова" С. Шустера .

Продовжувати перелік дивних за своїм змістом і далеких від верховенства права та морально-етичних норм заяв президента не має рації, постільки громадськість у більшості, слідкувала за пресмарафоном.

Варто лише зазначити , що нація не отримала вичерпних відповідей стосовно результативності реалізації передвиборчої програми В. Зеленського. Особливо в частині обіцяного швидкого миру , суттєвого покращення  життєвого рівня громадян та консолідації суспільства і мобілізації оборонно-безпекового сектору для відсічі у союзі із західними партнерами російській збройній агресії і повернення тимчасово окупованих територій.

І потім , як президент може об'єднати для такого воєнно-політичну еліту країни, коли подібними суб'єктивними із авторитарним душком звинуваченнями він її лише розколює і демотивує. Заявляючи в той  же час , що  у відбитті можливої широкомасштабної російської агресії Україна може перш за все розраховувати на себе.

Загальновідомо, що глава держави у публічній риториці повинен бути максимально об'єктивним, витриманим, аргументовано переконливим, не допускати дріб'язковості, зведення рахунків з опонентами та формувати у нації оптимізм і волю до подолання всіляких негараздів.

Звичайно таке приходить із досвідом у процесі тяжкої повсякденної роботи над собою. В такому разі і кадрова політика не страждатиме непотизмом і провальними призначеннями на відповідальні посади випадкових із підозрою в роботі на ворога персонажів.