Троїцька поминальна субота

Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні, у Троїцьку поминальну батьківську суботу, відкладіть на деякий час свої щоденні клопоти та помоліться за своїх рідних, близьких і дорогих серцю людей, які вже відійшли з цього земного життя у життя вічне.

 

Це важливо не тільки для них, але й для кожного із нас: богослужбове поминання спочилих є не лише виявом нашої любові до ближніх, але також і нагадуванням нам тих істин, що стосуються життя вічного. 

 

Коли ми молимося за інших, а не лише за себе чи за свої потреби, то зокрема і таким чином виконуємо заповідь Спасителя – полюбити ближнього як самого себе. Підносячи молитви за померлих, ми виявляємо до них свою турботу і любов, ми просимо у Господа прощення їхніх гріхів. Тілесно вони не з нами, але душею вони живі, бо душа – безсмертна. 

 

Згадуючи спочилих, ми замислюємося і про власне життя, про те, яким шляхом прямуємо, чи потрібно нам у чомусь виправитися і як ще потрудитися, аби здобути блаженне вічне життя. Живучи в часі, ми багато що знаємо про нього: знаємо, що він спливає, що його потрібно цінувати, що втраченого часу ніхто не може повернути, що все це тимчасове і колись поступиться місцем вічності. А що нас чекає у вічності?

 

Це залежить лише від нас, від нашого нинішнього життя на землі, від нашого розуміння і бажання, від вибору між добром і злом, який ми робимо щомиті, від тих духовних скарбів, які ми встигнемо назбирати. 

 

А поки маємо час і можливість молитися і за живих, і за померлих, будемо робити це добре діло. За настановою святителя Іоана Золотоустого: «Намагаймося що є сили допомагати спочилим: замість сліз, замість ридань, замість розкішних гробниць – нашими за них молитвами, милостинями та пожертвами, щоб таким чином і їм, і нам отримати обіцяні блага». 

 

Упокой, Господи, душі рабів Твоїх (імена), прости їм усі гріхи їх, вільні і невільні, даруй їм Царство Твоє Небесне і сотвори їм вічну пам’ять. Амінь.

 

 

Читайте також: Традиції і прикмети Батьківської суботи.