Найкоротша стрижка в моєму житті

19:23, 22.02.2021
Найкоротша стрижка в моєму житті

Анастасія Федченко переконана, що її коси допоможуть пережити стрес від втрати волосся якійсь маленькій принцесі, допоможуть їй боротися з раком і перемогти.

Отже, розповідаю. Підстригтися я хотіла ще рік тому. Але вже тоді розуміла: волосся надто довге, щоб просто його викинути. Знайшла благодійну організацію, яка збирає хвостики, щоб потім зробити з них перуки для онкохворих дітей. Та довжини бракувало.

 

Якби я обрізала коси торік у травні, була б як хлопчик. Тому відрощувала. Хоча, скажу чесно, з довгим густим волоссям важко. Його складно промити і дуже довго сушити. Воно плутається від вітру і потребує багато часу і великої любові.

 

Постригтися вирішила в лютому. Можете вважати, що кличу весну.

 

Обрізала 40 сантиметрів волосся і відправила до Львова, в організацію Hair for Share. Воно вже доїхало і чекає у відділенні нової пошти, поки його заберуть.

 

Чи шкода мені було стригтися? Ні. Я завжди дуже легко ріжу волосся. Цього разу снаги мені додавало те, що мої коси допоможуть пережити стрес від втрати волосся якійсь маленькій принцесі, допоможуть їй боротися з раком і перемогти.

 

(Принцесо, ці коси рощені і миті з любов’ю й обрізані з нею ж. Одужуй і відрощуй свої!).

 

Чи хвалюся я? Ні. Просто закликаю, раптом у вас довге волосся, яке хочете обрізати, але не знаєте, куди подіти, відправити на благодійність. Комусь ваші коси точно дуже потрібні.

 

Хто дочитав аж сюди, вибачте, зараз буде трохи злих слів.

 

Я обрізала волосся, бо вважала за потрібне. Бо воно моє. Хочу — заплітаю, хочу — фарбую в блакитний, хочу — стрижу, що хочу, те і роблю. Не потрібно писати, що зробила дарма.

 

Ні, не дарма. Бо вже давно повнолітня та цілком осудна, щоб відповідати за своє життя і свою зовнішність також.

 

Хто підтримував і писав, як мені пасує коротка стрижка, дякую.

 

Я з вами згодна. Мені вона таки дуже личить. А ще це незрівнянне відчуття легкості в голові.

 

Думаю, коси в мене відростуть уже за два роки.А поки радію цій зачісці.

 

  • Не кидайте дітей на амбразуру

    Відеозвернення 15-річної киянки справді нахабне, за винятком перших слів. Вона розповідає спочатку, що за неідеальне говоріння рідною мовою її почали обзивати однолітки. А далі йде її агресивна відповідь: «я не буду дружити з тими, хто говорить українською», «мєня очєнь бесіт етот язик». >>

  • Якби ви вчились так як треба...

    Кожна мати дбає про майбутнє своєї дитини, хоче бачити її всебічно розвиненою, освіченою, культурною. Держава ж має робити все, щоб саме таким і було наше суспільство, здатне зберігати, збагачувати та примножувати надбання нашої науки, освіти, культури як однієї з фундаментальних підвалин нації. >>

  • Ковід - не вигадка, поширюється миттєво і безсимптомно

    Коли бачиш ситуацію зсередини, вона накладає на тебе більшу відповідальність. І коли не з екрану телевізора, а просто очі в очі можеш заглянути медсестричці, яка у повному "космічному" спорядженні ставить крапельниці, катетери, кожного пильнує, питає про здоров'я >>