По Закарпаттю.
Мій тато - Ярош Анатолій Дмитрович - брав участь у «подавлєніі котрреволюціооного мятєжа» в Угорщині у 1956-році.
Він відбував строкову трьохрічну службу на Кавказі та коли «радянська родіна» дала наказ, поїхав у Будапешт і щось там робив таке, щоб угорці лишилися у сфері вливу кремлівської імперіі.
Мені, малому, розповідав про це мало (хіба десь-колись вип’є сто грам) і явно своєю участю в цих подіях не гордився...
У цей же час, у 1956 році декілька підрозділів, зформованих з українських націоналістів, що перебували закордоном, теж брали участь у цій маленькій війні на стороні повсталого угорського народу, прикриваючи мости через Дунай між Будою і Пештом. І маючи великий бойовий досвід, доволі вдало проводили операціі проти набагато переважаючих сил радянських військ та їх сателітів. Врешті, ці підрозділи організовано відступили...
Для повноти картини, треба згадати ще два епізоди з історії українсько-угорських відносин.
Перший. Угорщина була одним із найвірніших союзників гітлерівськоі Німеччини, а отже і розпалювачем Другої Світової війни. У березні 1939 року підступно і провокативно напала на тільки проголошену Карпатську Україну та знищила її, провівши етнічні чистки...
Другий. Під час Другої Світової війни, військові з’єднання та частини угорської окупаційної арміі, в основному, перебували на теренах України, проводячи не тільки фронтові бойові дії, але й каральні операціі проти місцевого населення. Фактів вдосталь...
Тепер же, «великий лідер» угорського народу Орбан все робить для того, щоб у 21 столітті зіштовхнути, на догоду, тепер вже не Берліну, а Москві - угорський та український народи...
Всі роки, відколи до влади в Угорщині прийшов Орбан зі своєю клікою, ми - украінці - спостерігаємо намагання відновити так звану «Велику Угорщину», розпаливши в державах-сусідах міжнаціональну ворожнечу, в тому числі на українському Закарпатті...
Бачимо спроби нащадків підгітлерівськоі Угорщини знову використати провокації проти України, яка вже сьомий рік стримує агресію кремлівської імперіі на Сході та Півдні України для «удару в спину» нашій Державі (Нещодавній відеоролик з начебто «агресивним членом «Правого сектору» тому підтвердження)...
У зв’язку з вищесказаним, можна зробити кілька висновків:
1. Марно наші предки, Украінці, у свій час домовились з угро-мадярами про їх безперешкодний прохід у Європу. Хай би сиділи там - де сиділи.
2. Раз вже угорці опинилися в Європі, то мають поводитися як європейці, а не азіати, підіграючи Москві.
3. Декількох бригад Збройних Сил України, що знаходяться у підпорядкуванні ОК «Захід», сил та засобів СБУ та МВС, підтриманих українськими добровольцями, буде достатньо не тільки для зупинення угорської агресіі на Закарпатті, але й для примусу до миру цієї недружньої держави.
4. Ми шануємо наших співгромадян угорської національності, що мешкають на Закарпатті! І не дамо всякій промосковській наволочі розпалити вогонь війни між українцями та угорцями!
Врешті, панове угорці, воно вам треба?
Краще історію лишити історикам. Давайте жити дружно!
