Предстоятель ПЦУ Епіфаній.
30 років тому відбулась визначна подія для українського Православ’я та для українського народу в цілому. Адже 5-6 червня 1990 року проведено Всеукраїнський Собор Української Автокефальної Православної Церкви, на якому, зокрема, було обрано Предстоятелем Патріарха Мстислава (Скрипника).
Цей Собор ухвалив низку важливих постанов, які засвідчили про автокефальний статус Української Православної Церкви. І що важливо – на ньому визнано недійсним акт приєднання Української Церкви до Московської у 1686 році, як такий, що суперечить канонам Вселенського Православ’я. Тож можемо впевнено стверджувати:
Всеукраїнський Собор 1990 року – один з історичних кроків до нині утвердженої повної незалежності нашої Православної Церкви.
Після століть духовного полону, століть неперервної боротьби за свою Церкву, понад 700 делегатів з усієї України однодушно проголосили: Автокефальна Церква в Україні є і буде! Це був сміливий крок, якого чекало українське суспільство в надії на духовне відродження.
Ми з подякою Богові згадуємо події 30-літньої давнини. Адже кожен вірний Православної Церкви України є співтворцем великого досягнення – духовної незалежності, яка була остаточно утверджена Синодальним і Патріаршим Томосом. Він також був би неможливим без єдності на основі ідеї автокефалії, яка на ще одному історичному Соборі, 15 грудня 2018 року, підтвердила бажання усіх її прихильників бути неподільною українською православною родиною.
Вірю, що так само, як у Богом благословенний час Томосом Вселенського Патріархату була утверджена автокефалія, за яку боролися покоління українських православних, так само спільною працею та з благословенням Матері-Церкви ми досягнемо і утвердження для ПЦУ статусу Патріархату, ідея якого також пов’язана зі згадуваним Собором.
Тож вітаю усіх вас, брати і сестри, з цією важливою датою. Нехай Господь дарує всім нам сили та наснагу трудитись на славу Божу і розбудовувати нашу Церкву! А всім хто потрудився і вже спочив у Бозі – вічна пам’ять!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Проголошення Київського патріархату: 30 років по тому
Якщо хтось думає, що хейт – це джерело сили та енергії, то помиляється. Це болото, трясовина, в якій чим більше «дій» – тим більше людина загрузає і тоне, не може дихати, почувається брудною і паралізованою. >>
Наші священнослужителі – завжди поруч як порадники, як друзі, як наставники, як добрі пастирі. Наша Церква є місцем щирої молитви, відвертих розмов, надійної допомоги, необхідної підтримки. >>
У самій суті своїй тероризм є явищем, що не може бути виправданим. Адже це свідоме вбивство, тортури заради якоїсь начебто «вищої» мети. Та про яку «вищу мету» може йти мова, коли агресор нехтує найбільшою цінністю – людським життям? >>
Це питання не церковне, а державотворче. Це не день розколу, а день єднання всього українського народу, і ми нарешті забороняємо рпц юридично. Хоча Вселенський Патріархат ще у 2018 році визнав цю структуру неканонічною. >>
Сердечно вітаю всіх вас з визначною подією для Української Православної Церкви та всього українського народу, з 1036-ю річницею Хрещення України-Руси! >>
Ті, хто може дати захист, але не дає його, хто не протистоїть злу, а намагається його «перечекати» чи з ним домовитись – той у такий спосіб теж стає його співучасником. >>
