Митрополит Епіфаній годує білочку на території Михайлівського Золотоверхого монастиря. (Фото ПЦУ)
Кожна мить нашого життя – це чудо, подароване Богом. У час тимчасових обмежень може видатися, що новий день повторює попередній. Та це не так. Адже, насправді, новий день – це неповторність, яка більше ніколи не трапиться. Це можливість, яку важливо не проґавити, не змарнувати. Можливість бути щасливими та зробити щасливими інших.
Отож все добро, яке можемо вчинити для людей та кожного Божого творіння, виявляймо зараз. Не відкладаймо це на потім, щоб не шкодувати про минулі дні, які, можливо, залишили без уваги.
Навіть у цей період обмежень для нас відкриваються нові горизонти. Так, вочевидь багато речей залишаються для нас недоступними через карантин. Однак завжди залишається те, що стосується нашого серця, сотвореного Господом для щирої радості, для милосердя та для жертовної любові. І лише від нас залежить, чи зробимо ми цей день справді унікальним, сповненим добра для себе та для своїх ближніх.
Якщо хтось думає, що хейт – це джерело сили та енергії, то помиляється. Це болото, трясовина, в якій чим більше «дій» – тим більше людина загрузає і тоне, не може дихати, почувається брудною і паралізованою. >>
Наші священнослужителі – завжди поруч як порадники, як друзі, як наставники, як добрі пастирі. Наша Церква є місцем щирої молитви, відвертих розмов, надійної допомоги, необхідної підтримки. >>
У самій суті своїй тероризм є явищем, що не може бути виправданим. Адже це свідоме вбивство, тортури заради якоїсь начебто «вищої» мети. Та про яку «вищу мету» може йти мова, коли агресор нехтує найбільшою цінністю – людським життям? >>
Це питання не церковне, а державотворче. Це не день розколу, а день єднання всього українського народу, і ми нарешті забороняємо рпц юридично. Хоча Вселенський Патріархат ще у 2018 році визнав цю структуру неканонічною. >>
Сердечно вітаю всіх вас з визначною подією для Української Православної Церкви та всього українського народу, з 1036-ю річницею Хрещення України-Руси! >>
Ті, хто може дати захист, але не дає його, хто не протистоїть злу, а намагається його «перечекати» чи з ним домовитись – той у такий спосіб теж стає його співучасником. >>
