Найтемніша ніч завжди перед світанком

20 лютого для мене завжди залишатиметься нагадуванням про те, що ми повинні боротись і будувати, не покладаючи рук.

Ціна, яку заплатила Небесна Сотня, за право України бути вільною країною — це величезна відповідальність для кожного громадянина і громадянки.
Пам’ятати про це треба незалежно від того де і ким ти працюєш. Особливо про це треба пам’ятати, коли ти працюєш в політиці чи державній сфері.

Дуже легкою є спокуса не напружуватись і проковтнути наратив про те, що все було дарма, й Україна приречена ходити по колу. Але це просто форма ментальної капітуляції. Цинічність і зверхність роблять з нас тих, проти кого ми боремося вже 6 років. Не можна допускати цього.

Найтемніша ніч завжди перед світанком. І як сумно не було б спостерігати, якими роз’єднаними та слабкими ми зараз виглядаємо, правда в тому, що бути сильними та єдними — це вибір, який ми робимо кожного дня. Так само як і вибір казати правду, бути самокритичними та бути людьми.

Мені щиро хочеться сьогодні попросити всіх схаменутись і перестати тікати від очевидно необхідного для успіху — у житті України сьогодні стільки лиха не тому, що все проти нас і ми не такі, а тому що ми боїмося своєї справжньої сили та спроможності змінювати хід історії.

Що б ви не робили сьогодні, знайдіть час та зупиніться, щоби згадати, де ви були 6 років тому. Що ви робили в цей час та про що дбали. І чи відповідають ваші пріоритети сьогодні тим, які були тоді.

Давайте не боятися бути справжніми людьми, як не боялись цього герої Небесної Сотні 6 років тому.