«Це обличчя має тепер бути скрізь - на плакатах і значках, футболках і наліпках»

"Це обличчя має тепер бути скрізь - на плакатах і значках, футболках і наліпках, впізнаване кожному. Як постійна пригадка нам усім: цей чоловік загинув за те, щоб українці нарешті перестали боятись своєї мови. А для цього боятись мають ті, хто готовий за неї нас вбивати",- зазначає Забужко.

Українська держава в цьому процесі зобов'язана, як наголошується, в інтересах "власного виживання", показово "гупнути кулаком, демонструючи на своїй території Силу Закону, - щоб кожен нащадок вертухаїв, якого трясе на звук недобитої його "дєдамі" мови, сто раз вкусив себе за язика, перш ніж щось проти неї бевкнути".

"А медіа всіх рівнів мають якнайширше висвітлювати перебіг судового процесу - і соціально-культурний профіль убивць, і їх бекґраунд до 4-го коліна, тато-мама-дід-баба, школа-вчителі, що дивились, яку музику слухали, - громадської уваги тут має бути не менше, ніж до харківського процесу Зайцевої: іншого способу коли-небудь очиститись від задавненої зарази немає, країна мусить ясно бачити, чим вигодовується її смерть", - поясняє авторка.
 

"Бо інакше завтра-позавтра (в перерахунку на роки, не на десятиліття!) вони уб'ють вас усіх - із "провідниками толерантности", щирими адептами "какойразніци" та всією своєю аґентурою й виконавцями включно",- підсумовує Забужко.