Убивство в Мюнхені: чому тривають замахи на Бандеру?

18:52, 15.10.2019
Убивство в Мюнхені: чому тривають замахи на Бандеру?

60 років тому, 15 жовтня 1959 року в Мюнхені, у під'їзді будинку № 7 по Крайттманштрассе, де жив з сім'єю, був убитий Голова Організації українських націоналістів (ОУН) Степан Бандера.

 

Агент КГБ Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціанистого калію. За це від радянського уряду вбивця отримав орден Бойового Червоного прапора з формулюванням «За виконання важливого державного завдання у винятково важких умовах».

 

Про все це розповів сам Сташинський, коли через два роки втік із «радянського раю» і здався німецькому правосуддю. Він же детально розповів і про обставини іншого гучного політичного вбивства – у жовтні 1957 року за наказом КГБ таким же чином від його руки загинув інший провідний діяч ОУН Лев Ребет.

 

17 листопада 1961 р. німецькі судові органи оголосили вирок убивці - вісім років ув'язнення. Німецький Верховний Суд у Карлсруе назвав замовником вбивства радянський уряд у Москві, зазначивши, що вбивство Бандери особисто курували Голова КГБ Олександр Шелепін та 1-й секретар ЦК КПРС Микита Хрущов.

 

Як свідчить відомий історик, автор книги «Убивство у Мюнхені. По червоному сліду»,  професор Гарвардського університету Сергій Плохій, вбивство Степана Бандери готувалося біля 15 років і йому передувала низка замахів, які були викриті і нейтралізовані Службою безпеки ОУН.

 

І все ж, у 1959 році вбивство Бандери не дало того результату, на який розраховував КГБ. Там  сподівалися, що після смерті Провідника виникне боротьба за владу у бандерівському крилі. Натомість ім’я Степана Бандери стало символом боротьби за вільну Україну.

 

Тому радянська пропаганда (а за нею – і нинішня російська) робили все, щоб демонізувати й дискредитувати його ім’я, навішуючи ярлик «бандерівця» на кожного, хто наважувався говорити про окремішній шлях розвитку України і був готовий боротися за це до кінця.

 

Цей вододіл у ставленні до Бандери між українською та радянською ідеологією чітко прослідковувався і після проголошення Україною незалежності у 1991 році. Бо злочини радянської системи те були засуджені, і прокомуністична верхівка довго визначала курс України. Найчастіше - в бік Росії та радянських міфологем, які нині складають основу російської ідеології. А це, в свою чергу, робило можливим проросійський ідеологічний реванш, який ми спостерігали і в часи президента Кучми, і в часи президента Януковича. І, частково, нині.

 

Одним із індикаторів цих процесів продовжує лишатися Степан Бандера.

 

Усі пам’ятають, як у 2008 році лідер ОУН тривалий час був лідером всеукраїнського телевізійного рейтингу «Великі українці» на каналі «Інтер», але, завдяки впливу відомого «регіонала» Дмитра Табачника, переможцем проекту виявився київський князь Ярослав Мудрий.

 

У 2010 році, одразу після обрання президентом Віктора Януковича, за поданням донецького адвоката Володимира Оленцевича Донецький окружний адміністративний суд, а за ним - і Вищий адміністративний суд України скасували укази Віктора Ющенка про присвоєння Степану Бандері та Роману Шухевичу звання Героя України.

 

Це ідеологічне протистояння триває і досі. На рівні топонімів, символів, ідеологем. Один з яскравих прикладів – історія з перейменуванням Московського проспекту в Києві на проспект Степана Бандери.

 

Нагадаємо, що 7 липня 2016 року на пленарному засіданні сесії Київської міської ради депутати проголосували за перейменування Московського проспекту на проспект Степана Бандери. Однак це рішення було оскаржене в судовому порядку громадськими організаціями «Антифашистська правозахисна ліга» та «Єврейська правозахисна група». Обидві організації засновані екс-депутаткою від Партії регіонів Іриною Бережною (загинула в аварії у серпні 2017 року), її матір'ю Оленою Бережною, а також її громадянським чоловіком Борисом Фуксманом.

 

25 червня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва скасував рішення Київської міської ради про перейменування, а 1 серпня 2019 року Український інститут національної пам'яті подав апеляційну скаргу.

 

І от в середу, 16 жовтня в 6-му апеляційному адміністративному суді (вул. Московська, 8, корпус 30) відбудеться засідання, на якому буде вирішуватися, залишиться на карті Києва проспект Степана Бандери (а з ним – і проспект Романа Шухевича) чи ні.

 

Замахи на Степана Бандеру тривають і через 60 років після його смерті. Хто кого?

  • Красиві казочки про гральний бізнес

    В Україні є нелегальний гральний бізнес, це всім відомо. Повз держбюджет проходять сотні мільйонів гривень. Але чим тоді займаються правоохоронні органи? Замість боротися з нелегальним гральним бізнесом, вони його кришують. >>

  • Справжній відпочинок мотивує на майбутні звершення

    Цього літа на звичний для багатьох відпочинок значно вплинуло поширення вірусу. Обмежені напрямки польотів за кордон, карантинні обмеження всередині країни та бажання не наразити на небезпеку себе та ближніх змушують коригувати або навіть відмовлятися від деяких планів на літню відпустку. >>

  • Хвала своєму

    Ось півроку вже пролетіло,
    Мов крізь сито — жменя піску. >>

  • Вдома — хоч китайською

    Шановна редакціє газети «Україна молода»! Я проста пенсіонерка, постійний читач та передплатник вашої газети. Газета мені дуже подобається, бо вона правдива, патріотична. >>

  • Ген державності відсутній?

    У 1918 роцi німецький кайзер визнав державну незалежність України, і тільки брак гену державності українського народу (який є у наших сусідів поляків, угорців, чехів) та незрозумілі, неузгоджені між собою дії українських керівників віддали Україну на поталу більшовикам Леніна. >>