Марув, примкнулі до них Казка і вся інша звіздобратія - це ж лише вершина айсберга. Невелике, хоч і зіркове, відгалуження значно ширшої проблеми.
Ок, ну приймуть урядову постанову про те, щоб не пускати на Євробачення гастролерів у Росії. Мабуть, навіть приймуть закон про якісь додаткові податкові відрахування з таких гастролерів.
Але це тільки музиканти.
А візьміть футболістів, хокеїстів, волейболістів, гандболістів, ще купу спортсменів.
Цього року, наприклад, закінчується позорнєйший контракт із московським "Локомотивом" екс-динамівця Тараса Михалика, переукладений уже під час війни. І уродженець Любешева начебто збирається догравати у "Волині". Можна уявити резонанс. Так що, приймати ще один закон чи постанову - про Михалика?
Але і музиканти, і спортсмени - це мізер порівняно з сотнями тисяч роботяг, заробітчан, які їдуть в РФ - "ну а шо такоє, треба ж заробляти, а там більше плотять". В тому числі і з Західної України.
Тож боротися з проблемою Марув... звичайно, якось треба. В т.ч. в якості показової порки.
Але насправді проблема набагато ширша, і вона лякає, чесно кажучи. Кооперація з країною-агресором присутня на всіх рівнях, від найвищого до найнижчого.
І якщо перекривати той напрямок - значить, треба перекривати наглухо, і для всіх.
Дмитро Лиховій, Facebook, 27 лютого 2019 року