Горіло місто-палало: чому Кличко допускає пожежі в Києві?

Поки мер Кличко планує встановити в Києві флагшток вартістю у 47,5 мільйонів гривень, його наше продовжує палати. Щодо флагштоку – це, на жаль, не жарт. Влада офіційно повідомляє про намір прикрасити столицю прапорною щоглою з найбільшим в Україні стягом. Відомо, що флагшток буде виконаний зі сталі і матиму вагу 85 тонн, а довжину – 75 метрів. Встановлять це диво на території музею Другої Світової війни.

В мережі Кличку дають безкоштовні поради: почепити знамено на меч «матері-батьківщини» і зекономити для міста зазначену вище шалену суму. Благо, що «мати» разом з основою має висоту 102 метри, а це перевершує початкові наміри Кличка. До речі, капітальний ремонт Південного мосту коштує 46 мільйонів, хоча Державна аудиторська служба й вважає, що сукупна вартість дорожніх робіт у Києві завищена мільйонів так на одинадцять. В кожному разі, гроші на флагшток можна було б витратити з незрівнянно більшою користю. Але нашому унікальному меру, мабуть, видніше.

А тепер, власне, до пожеж. Остання трапилася в історичному районі Києва, на Подолі, де горів будинок на розі вулиць Волоської та Іллінської. Про цю споруду виходив сюжет у програмі «Схеми», спільному проекту Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший». Однак навіть така відомість будинку не допомогла – він вигорів достатньо капітально для того, аби ця подія вплинула на його подальший статус.

«Ця садиба на початку ХІХ століття була пов’язана з історією Києво-Братського монастиря. Потім належала представнику відомої київської родини підприємців, домовласників Дехтерьових. На другому поверсі, на балконі, – там він зараз закритий банером «Продається» – ще збереглася балконна решітка з вензелем домовласника – купця Шишкіна. Саме на його замовлення в 1870 роках цей будинок був зведений». А для Києва – це давні будинки», – розповіла «Схемам» історик і пам’яткознавець Олена Мокроусова.

А депутатка Київради Олена Терещенко додала, що землекористувачем – з 2006 року – є ТОВ «Поділ бізнес», котре не думало й не думає виконувати охоронний договір, під яким саме ставило підпис. Будинок свідомо доводили до руйнації, й тепер, після пожежі, з нього можуть зняти охоронний статус, а саму будівлю приректи на знос.

Цікаво, що за словами близького до Кличка Олексія Рєзнікова (заступника голови КМДА), це далеко не перший інцидент за участю ТОВ «Поділ Бізнес». Рєзніков твердить, що згадане товариство є власником й нещасного будинку на Щекавицькій, 19/33, котрий регулярно палає, починаючи з 2007 року. Наразі це найбільш зруйнована у місті старовинна будівля, де, власне, не лишилося вже нічого «живого». Остання велика пожежа у ній мала місце в 2014-му, й коли мешканці сусідньої вулиці Межигірської почали обривати телефони міських служб, їм порадили звертатися… до міліції, адже тільки вона має право увійти на територію приватної власності. 

Третя промовиста пожежа сталася влітку цього року – на розі Хрещатику та Богдана Хмельницького. Горіло те, що лишилося від колишнього Центрального гастроному – підпал, як і в інших двох випадках, почався з даху. Адже саме так досягаються найбільші збитки – якщо говорити про злий умисел, звісно. Будівля, яку звели у 1874 році під готель «Кане» (і де у 1918-му жив Павло Скоропадський) і яка пережила німецьку навалу 1941 року та підпал Хрещатику радянською армією, згоріла у війні за дорогущу київську нерухомість.

Відомо, що власники будинку постійно змінювались та ніяк не могли узгодити плани його реконструкції. В новому Центральному гастрономі мало бути 12 поверхів. Історичну будівлю під егідою «реставрації» та «реконструкції» планували перетворити на висотку, яка разом з оновленим ЦУМом мала б створювати «архітектурний ансамбль». Генеральним інвестором проекту реконструкції будівлі колишнього Центрального гастроному виступала британська інвесткомпанія «Голден Рок», інтереси якої представляє в Україні Володимир Дейнега – депутат Київради та власник мережі «Арго».

Однак щось, очевидно, пішло не так. Чи то із помсти, чи для прискорення процесу перетворення будинку на 12-поверхового монстра, колишній Центральний гастроном змусили корчитися у вогні та диму. У день пожежі Печерський суд (що знаходиться у дворі) з переляку евакуювався, хоч мав би натомість засудити даний підпал та його ініціаторів. Але справу цю ніхто не розслідував та й розслідувати не збирається. А відтак що саме сталося зі знаменитою будівлею – наразі невідомо.

Те саме – й з пожежами на Волоській / Іллінській та Щекавицькій. Прикметно, що згадувана вище програма «Схеми» констатувала: департамент культури КМДА, котрий мусив би опікуватися пам’ятками архітектури, не побажав з’ясовувати стосунки з правопорушниками навіть під тиском громадськості. Воно й зрозуміло: там, де робиться великий бізнес, не місце сентиментам. А там, де міська влада «умиває руки», прокуратура й суд мовчить (тільки тікає від полум’я, підібравши мантії), а міліція / поліція киває на недоторканність приватної власності, ситуація заходить у глухий кут.

Чому так відбувається? Тому що у київських історичних будівель є власник (яке-небудь чергове ТОВ), але немає господаря. Господарем же мало б бути місто, в особі, зокрема, його мера. Але той надто захопився фрейдівською похвальбою розмірами, тому все довкола й горить синім полум’ям. Хоча, звісно, Кличкові в голові – не так довжина й товщина його флагштоку, як те, скільки грошей можна відмити на цьому проекті.

До речі, агітуючи за цей свій прожект, столичний градоначальник вирішив спекульнути на війні, що триває у нас. «За державний прапор і нашу державу  захисники України віддають своє життя сьогодні  на Сході країни», – заявив він. Тому, мовляв, не треба цієї дріб’язковості – анумо, проявимо себе патріотами, вгативши у сталеву палку 47,5 мільйонів.

Відповісти на це можна лише одне: ті, що гинуть на Сході, роблять це не для того, аби їхніми тілами затуляли корупційні дії. Декорувати чужою смертю власну зажерливість – настільки ниций вчинок, що це мав би розуміти навіть Віталій Кличко.