Шляхом старої лахудри
Мій старший колега по перу Валерій М’ятович в одній зі своїх книжок, де дія відбувається в його степовому центральноукраїнському краї >>
В'ячеслав Чорновіл рідко був серйозним - один з таких моментів. (Фото з архіву.)
Сьогодні виповнилося б 79 років світлій людині, енергійному політику, патріоту України В'ячеславу Максимовичу Чорноволу...
Мені пригадується, як день народження святкували з у "Сходах", Дмитре Пономарчук, ти ж також це пам'ятаєш? От тільки не пригадаю, - чи то 95-й, чи то 96-й...
Іменинник жодної хвилини не сидів за столиком, бігав, зустрічав, говорив, представляв, надавав слово. Здавалося, він більше тамада, "застрельщик" заходу, ніж винуватець урочистостей. Говорив з кожним гостем, з кожним запрошеним журналістом...
У короткій розмові - ну, хвилин 5 максимум - перекинулися думками щодо співвідношень ліберальної та соціальної складової у реформах. Дивно звучить зараз. Тоді також всі політики прагнули реформ...
Сміялися, бо ми тоді напередодні надрукували у "Столичных новостях" великий аналітичний матеріал щодо дискусій лібералів, націонал-демократії та соціал-демократатії.
Я назвав В'ячеслава Чорновола більшим лібералом, ніж він сам себе вважав прихильником націонал-демократії. Його це насмішило, а посміхався він дуже відверто, гучно.
Як взагалі все робив - відверто і гучно... Як чесно і відверто думав про майбутнє України - мені здається, таким, як зараз, він його не уявляв.
Зараз це ще дивніше звучить, такі категорії - ліберали, демократи. А то ж була приватна розмова...
Взагалі, я ніколи не чув від Чорновола тем про "схеми", "гроші", "потоки", а завжди чув про демократію, свободу, про найкраще життя співвітчизників. Він був "ходячою ідеєю", романтиком реформ. Він справжнім був!
Потім ми зустрічалися лише у парламенті чи на прес-конференціях. А ще згодом Чорновола чекали партійні випробування, розколи за розколами, він вже був знервованим, було не до приватних розмов...
Наприкінці березня 99-го його не стало...
Ту посмішку у "Сходах" пам'ятаю. І людину цю буду пам'ятати, бо таких чистих, відвертих, переконаних політиків у нас давно-давно рахують на пальцях однієї руки... Нажаль.
Мій старший колега по перу Валерій М’ятович в одній зі своїх книжок, де дія відбувається в його степовому центральноукраїнському краї >>
За Східним календарем, символом 2026 року є червоний, вогняний кінь. Традиційно вважається , що в такий період земній ойкумені властивий швидкий і активний розвиток, реалізація найсміливіших проектів, як на глобальному, так і особистісному рівні. >>
«Бо наша брань не проти людей, не проти плоті й крові, а проти правителів, світодержців пітьми цього світу, проти духів злоби піднебесних», — сказано у Посланні апостола Павла до ефесян, глава 6. >>
«Азов» успішно стримував наступальні дії противника на надскладних ділянках фронту, розширювався до корпусу, розвивався і нарощував бойову міць. У 2026-му ми так само триматимемо стрій заради тих, хто за нами. >>
Ви ж розумієте, що оцей цирк з так званою «атакою українських дронів по валдаю» пуйло придумав аж ніяк не тільки/стільки для виправдання новорічних ударів по Києву? >>
Минулого року тоді постійний представник України в ООН Сергій Кислиця запропонував офіційно іменувати країну-агресорку не росією, а повернути їй історично законну назву — московія. >>