Віримо Симоненку: Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Його рядки влучні як стріла і гострі як лезо, а лірика по-особливому прониклива. >>
Ветеранські і волонтерські організації все сильніше відходять від своїх цілей. Хтось в земельні теми вліз, хтось неправдним лобізмом зайнявся, а хтось і відкрито рейдерством промишляє.
Згадую обличчя організацій роки так півтора тому. Все було інакше – віра у здатність змінити все, віра у власні сили зломати систему і досягнути результату – захисту побратимів.
Але зараз за спиною вже знання. Вони похитнули віру. Багато втратили надію. Для багатьох настала і кризажанру: Що далі робити?
А тут комерси повилазили: «Що хлопці, фінансування немає? Держава ані землі, ані житла не дає? Люди перестали на безпілотники зкидатись? Так не проблема! У вас є (пільги, люди, і багато іншого) а ми знаємо, як на цьому заробити. І організація фінансування матиме, і хлопцям допоможете і навіть собі».
Багато і погодились. А що робити? Реально: система стара, не працює, а змінити її не знають як. Фінансування теж немає. Хтось грант вибив? Пощастило! Але щастить одиницям.
А головне– і у чиновників пішла нова фішка: Вас, ветеранських організацій, багато. Це така форма відмазки, що ти начебто втратив право заявляти їм якусь ініціативу, бо є лише одним із... .
Раніше вони від нас хоч законопроекти брали, а зараз, якщо і беруть, то виключно ветеранської тематики. А осьсудова і правоохорона реформа, податки, корупція – тут вам зась, це не ваша тема, ви же навіть за назвою хто? Правильно, організація ветеранів АТО, так ось і займатесь тільки ветеранами. Такі репліки чули майже всі.
Та, прокручуючи в голові ці картинки, я раптом усвідомив, що ветеранські організації просто «лотерейного квитка не купили». Якось Учайкін розповідав, що був дуже короткий період, коли Рада могла проголосувати закон про зброю, але у них тоді самого проекту закону не було.
Приблизно в такій ситуації зараз і ветеранські організації. Вони готові змінювати країну. Але зміна передбачає – щось на щось. Так ось: на ЩО змінювати? І цього проекту у нас немає! Ніколи навіть не думали над цим.
Ось і крутиться в голові ідея створення структури, навіть без слів «ветеран» і «АТО» в назві. Структуру, яка стала б майданчиком, де ветеранські і волонтерські організації змогли б формувати і впроваджувати ініціативи реформ. Не пов'язаних з ветеранською тематикою, а загальних.
Мені здається, що роль такого центру була би врази важливішою, бо спрямована на досягнення більшого результату – зміни системи держави законим шляхом.
І правила для центру ввести: тут немає добрих і поганих, тих, хто багато і мало воював, заляпаних і чистих – тут є тільки ваші ідеї ій ініціативи, знання і досвід, які обговорюватимуться і спільними зусиллями будуть направлятись на досягнення спільної мети.
Оце сиджу і думаю: вийде, чи ні?
Його рядки влучні як стріла і гострі як лезо, а лірика по-особливому прониклива. >>
Медіапростір просякнутий впевненістю, що у 2025 році війна в Україні завершиться. Це переконання шкодить як фронту, так і тилу. Воно дає примарну ілюзію, заспокоює та розслаблює в ситуації, коли розслабитись означає втратити державу та незалежність. >>
Дорогий Український народе, дорогі співвітчизники, на порозі нашого дому новорічна година. Минає надважкий 2024 рік. Я дуже хочу, щоб в цю мить кожен з нас глибоко, найглибше усвідомив: ми всі є часткою України і ми всі відповідальні за неї. >>
445 живописної краси українських художників + 534 графічні роботи у відмінній якості (друкували у Польщі), з вивіреною науковцями інформацією. >>
Ми не можемо дозволити собі бути слабкими. Інакше у путіна відсутня мотивація припиняти війну, адже жертви та гроші, якими він платить за неї, йому байдужі. >>
Українська влада досліджує європейський досвід у сфері виборчого права, включно з електронним голосуванням. Особливу увагу приділяють питанням ІТ-безпеки та технічної реалізації. >>