Усмішка Обами і похмурі українські чиновники
Я практично ніколи не підтримував політичну лінію Барака Обами. І зовсім не тому, що симпатизую більше республіканцям, ніж демократам ... Це окрема тема ...
Але зараз хочу сказати два слова зовсім не про це ...
Я хочу сказати про те, на що всім треба дивитися з білою заздрістю (вибачте за каламбур) ...
Президент Обама іде з Білого дому. І йде – з усмішкою! Учора він зачитував лайливі твітти про себе. І усміхався.
Сьогодні зачитував важливі урядові ініцативи. І знову усміхався.
Він залишається на два роки жити в Вашингтоні, щоб довчилися діти. І усміхається.
Він іде з Білого дому, не забираючи з собою мільйони «готівки» з-під подушки, не вивозячи з гаража 22 авто, не несучи під пахвою 100 наручних годинників, колекції картин і унікальні екземпляри книг, а його Мішель не збирається вдягати на себе 14 шуб і купу золотих дрібничок...
Яким би Обама не був – він увійде в історію 44-м президентом великої країни. А не йде обробляти десятки гектарів своїх маєтків або молитися у власній церкві на їх території. Він навіть не виносить з Білого дому власний товарний знак, сценарій фільму про рюкзаки або колекцію вин. Він не поїде на інший континент, щоб зняти звідти мільйони з рахунку тамтешнього банку...
Швидше за все, як того вимагає традиція, він займеться викладацькою діяльністю, читанням лекцій, написанням книг, якщо зможе, миротворчою діяльністю. Він не буде закопувати купюри із зображенням своїх попередників в банках в городі або вантажити їх в КамАЗ. Він не буде сидіти на золотому унітазі, не буде пиляти золотий батон.
Він буде усміхатися.
... Так чи не в цій усмішці головні відмінності між нашими країнами, правителями і народами?
